У Києві трьома пострілами у спину вбили російського журналіста Аркадія Бабченка. Він помер дорогою до лікарні.
Першим про це повідомив на своїй сторінці у Facebook повідомив журналіст Айдер Муждабаєв. "В Аркадія Бабченко стріляли, в будинку, в спину. Відвезли в лікарню. Шукаю в яку, їду туди", - написав Муждабаєв.
Пізніше в Міністерстві внутрішніх справ повідомили, що чоловік помер. "На лінію 102 надійшло повідомлення від лікарів: їм зателефонувала жінка і сказала, що виявила в квартирі свого чоловіка в крові. Від отриманого поранення, попередньо - в спину, потерпілий помер", - йдеться в повідомленні МВС.
Як сталося вбивство Бабченка: стріляли в спину
Журналісту стріляли в спину у його будинку в Дніпровському районі. Як повідомили в поліції, його дружина була у ванній кімнаті. Вона почула звуки, вийшла і побачила чоловіка в крові. Викликала швидку, його забрали, але від отриманих поранень він помер в кареті швидкої допомоги. Журналіст Айдер Муждабаєв повідомив, що Бабченка застрелили при вході в квартиру, коли він повертався додому з магазину. Всього було три постріли в спину.
Київське управління поліції склало фоторобот підозрюваного у вбивстві Аркадія Бабченка. Як вказано на фотороботі, вік підозрюваного 40-45 років, зріст 175-180 см, середньої статури. Має сиву бороду. Стрілок був одягнений у темно-синю бейсболку, джинсову куртку і джинси.
За що могли вбити Бабченка
На думку волонтера і товариша Бабченка Мирослава Гая, його вбивство - політичне. Він нагадує, що Бабченко неодноразово погрожували розправою. "Він був моїм товаришем. Це пов'язано виключно з його антиросійською позицією і антиросійською діяльністю. Він систематично виступав на підтримку України, проти Путіна, проти Росії. Останнім часом йому часто погрожували з РФ. Він втік звідти. Він писав, що його погрожували вбити, знищити його і всю його родину", - зазначив Гай. Як розповів товариш загиблого, Бабченко деякий час був змушений проживати в Європі, але через проблеми з візою він приїхав в Україну, де працював телеведучим. "Він висвітлював ганебну політику РФ. Це виключно політичне вбивство", - підсумував Гай.
Бабченка вбили в його "другий день народження"
Бабченко за кілька годин до смерті написав у Facebook, що в цей день у нього - "другий день народження". "Чотири роки тому генерал Кульчицький не взяв мене на цей вертоліт. Через перевантаження. Не було місця. Перевантажена вертушка важко відірвалася від землі, і, ледь не зачепивши шасі за бруствер, пішла на Карачун. Години через дві після цієї фотографії її збили. Загинуло чотирнадцять людей. А мені пощастило. Другий день народження, виходить", - написав Бабченко. В коментарях один з його друзів написав: "Скільки у тебе вже таких "днів народжень" набігло? Чимало, напевно". Бабченко відповів: "Чимало".
Воював у Чечні і ненавидів путінський режим: біографія Аркадія Бабченка
Аркадій Бабченко виповнився 41 рік. Він народився в Москві 18 березня 1977 року, отримав освіту юриста-міжнародника, але прославився насамперед як військовий журналіст, автор статей і книг, згодом як політичний аналітик і блискучий критик кремлівського режиму Володимира Путіна, один із засновників жанру сучасної військової прози. Бабченко видавав журнал "Мистецтво війни", розпочав проект "Журналістика без посередників". Його книги перекладені на 16 мов і видані у 22 країнах світу. Автор отримав чимало літературних нагород, зокрема премії від English PEN-Club, Frontline club, Союзу журналістів Росії "За мужність і професіоналізм" та інші.
Бабченко був учасником першої війни в Чечні в 1990-х роках в якості звичайного солдата збройних сил РФ. Про цей період життя він розповідав так: "Брав участь у "відновленні конституційного ладу" на території республіки Чечня. Служив у військах зв'язку. Що говорили – робив, куди наказували – йшов, що вішали – ніс, на що садили – їхав, у що показували – стріляв. Хоча толку від цього не було ніякого. Обійшлося без поранень і нагород. У 1997-му демобілізувався".
На другу чеченську війну він зголосився добровольцем, після чого був військовим кореспондентом різних видань, як "Московський Комсомолець", "Нова газета" та інші. У 2008 році журналістом побував на війні РФ у Південній Осетії. "Як військовий кореспондент брав участь у Південноосетинській війні та етнічних чистках в Оші. Ліз на рожен, виявляв ініціативу, брав на себе відповідальність, різав правду-матку і говорив все що думав. Обійшлося без нагород. І практично без поранень. У Киргизії рятував людей. У Кримську відкопував будинки. У Благовєщенську розвозив гуманітарку. У Стамбулі на Таксімо був затриманий, трішечки побитий і депортований як іноземний шпигун. У Москві на Манежній – те ж саме. Правда, замість депортації став фігурантом кількох кримінальних справ. Але все з тим же формулюванням, як іноземний шпигун, який розвалює нашу велику батьківщину. Займаюся незалежною журналістикою," - писав він в автобіографії.
За свої опозиційні погляди і критику російської влади неодноразо піддавався переслідуванням в Росії. Так, у 2012 році проти нього було порушено кримінальну справу за статтею про заклики до масових безладів. У 2017 році Бабченко повідомив про погрози і реальної небезпеки для свого життя і виїхав за межі РФ. Проживав у Празі, потім у Києві, де став ведучим програми "Prime: Бабченко" на кримськотатарському телеканалі ATR. Підтримував Україну, неодноразово бував у зоні бойових дій на Донбасі.
В Аркадія Бабченка, було шість прийомних дітей. Перша дитина, що з'явилася в родині, була прийомною. Друга - теж. І тільки третя дочка у Бабченка народилася своя.
