Політичні експерти припускають, Луценко, вийшовши з СПУ, має намір започаткувати власний політичний проект. Про це свідчать результати опитування, проведеного Центром досліджень політичних цінностей. (Нагадаємо, що 13 липня в ефірі каналу «1+1» міністр внутрішніх справ Юрій ЛУЦЕНКО заявив про вихід із Соціалістичної партії України).
Так відповідаючи на запитання «Що відбудеться з СПУ у зв’язку з її переходом від «помаранчевої» до «антикризової» коаліції?» голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир ФЕСЕНКО зазначив, що пов’язує вихід з лав СПУ Юрія ЛУЦЕНКА з нинішніми подіями з Олександром МОРОЗОМ та СПУ. Він пов’язує заяву в першу чергу з тим, що Ю.ЛУЦЕНКО залишив лави СПУ в зв‘язку з тим, що став міністром внутрішніх справ. “Це обумовлено законом, що він не може бути членом СПУ. Інша річ, що він також критично поставився до останніх вчинків лідера СПУ”, - зауважив експерт, нагадавши, що формальна позапартійність Луценка не виконувалась. “Наскільки я пам‘ятаю, ЛУЦЕНКО брав участь у засіданні політради СПУ. Якщо він не член СПУ і є позапартійним, то чому ж він бере участь у засіданні керівного органу своєї колишньої партії? Це порушення закону. Я думаю, що такі проблеми не можна залишати поза увагою. Треба чітко дотримуватися вимог закону”, - зауважив В.ФЕСЕНКО.
Стосовно СПУ, політолог висловив думкую що “останні події фактично вже призвели й ще призведуть до певних кризових тенденцій в розвитку цієї партії”. “Я не думаю, що це призведе до її занепаду чи розколу в найближчій перспективі. Все ж таки авторитет МОРОЗА в СПУ дуже великий: ми говоримо «СПУ» – маємо на увазі МОРОЗА, і навпаки, говоримо «МОРОЗ» – маємо на увазі СПУ. Але падіння електорального рейтингу в разі дострокових виборів – дуже прогнозована тенденція. Проблема полягає в тому, наскільки адекватно СПУ буде реагувати на нові виклики й нові проблеми”, - підкреслив політолог.
У свою чергу голова Центру досліджень політичних цінностей Олесь ДОНІЙ зауважив, що „ЛУЦЕНКО не може зараз вийти з Соцпартії, а якби він в ній досі перебував, то це було б порушенням чинного законодавства, адже діяльність партій в силових структурах заборонена”. За його словами, “мова швидше за все йде про моральний розрив ЛУЦЕНКА з СПУ після карколомної зміни партією своєї політичної орієнтації”. “У президентському оточенні та політично активному середовищі кандидатура ЛУЦЕНКА вже досить давно розглядалася для можливого розгортання нового партійного проекту”, - повідомив експерт і додав: “Криза загальноукраїнської політичної еліти та внутрішня криза в СПУ дають для ЛУЦЕНКА можливість для старту”. При цьому політолог висловив припущення, що “в оточенні Президента нині йде змагання за право реалізації нового партійного проекту замість «Нашої України»”. За його словами, “досі він на користь одної з конкуруючих груп, тому наразі нові проекти знаходяться радше в стадії обговорення, а не реалізації. Тому, якщо дострокові парламентські вибори таки відбудуться, то невідомо, чи встигнуть розгорнутися нові проекти”, - переконаний О.ДОНІЙ.
Щодо самої СПУ, то, на думку О.ДОНІЯ, вона має стабільне електоральне ядро. “Це ядро орієнтується не на ЮЩЕНКА, а особисто на МОРОЗА, тому кардинальні позиції МОРОЗУ вибачать. Окрім партійної структури, ресурсом МОРОЗА є півмільйонні «Сільські вісті», а вони так само залишаються в СПУ. Інша справа, що в СПУ існує та сама проблема, що й в КПУ – старіння й біологічний відхід електорату. Боротьба за нові електоральні групи партії дається важко. На виборах 2006 року СПУ взяла на 20% голосів менше, аніж на попередніх, процес зменшення електоральної підтримки продовжується”, - нагадав експерт.
У свою чергу директор Центру політичних досліджень і конфліктології Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ вважає, що „Луценко вже давно став не тільки формально, а й фактично, членом команди Президента, а не представляв Соціалістичну партію”. Проте, за його словами, “зараз ситуація невизначена й давати якісь прогнози важко”. На його переконання “потрібно вивчити думку членів партії, а скоріше, навіть, тієї електоральної групи, яка підтримувала Соціалістичну партію”. “Я думаю, що там немає однорідності, оскільки СПУ частково отримала підтримку в різних регіонах і за рахунок досить сильної постаті МОРОЗА, й за рахунок східної антинатовської орієнтації електорату. Я думаю, що ніхто не зможе зараз сказати, як поставиться більшість соціалістичного електорату й, власне, самі члени парті до позиції МОРОЗА. Мені видається, все ж таки, авторитет МОРОЗА більше важить, аніж така важлива річ як вибір тієї чи іншої коаліції. Я думаю, все, що отримає фактично Соціалістична партія на виборах – заслуга особистості МОРОЗА”, - вважає політолог.
Натомість директор політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Юрій ЯКИМЕНКО висловив думку, що “частина членів СПУ й прихильників цієї партії мають бути розчаровані цим кроком”. “Можна говорити, що це буде в пропорції 50:50: одна частина – ті, хто орієнтувався на постать МОРОЗА, а інша – ті, хто орієнтувався на практичну діяльність партії та її участь в акціях «Україна без Кучми» й безкомпромісну та послідовну боротьбу з попереднім режимом. Тобто, одна частина партії напевно зрозуміє цей крок Олександра МОРОЗА й партії в цілому, а інша – ні. На партійному рівні, я думаю, що такого серйозного розколу не відбудеться, тому що там все ж таки існує більша організаційна міцність. Ті люди, які будуть проти цього, скоріш за все, будуть відходити самі, або відштовхуватися партією, яка підтримує позицію МОРОЗА входження до коаліції. Але цього б я не сказав про прихильників, про електорат СПУ, тому що тут якраз немає такої чіткої прив‘язки й значна частина цих людей просто наступного разу за цю партію не проголосує”, - переконаний експерт.
У цьому контексті керівник наукових програм Інституту відкритої політики Максим СТРІХА висловив припущення, що “тут все буде залежати від часу, який проіснує нинішня так звана «антикризова» коаліція”. За його словами, “якщо все ж таки ситуація закінчиться достатньо швидким розпадом цієї коаліції чи достроковими виборами, то, безумовно, шанси СПУ різко погіршуються”. “За умов дострокових виборів, я думаю, майже гарантовано прохідний бар‘єр вони не долають. Якщо ситуація протриває ще п‘ять років і СПУ спиратиметься на місце у владі та на позицію спікера, то, звичайно, її майбутнє важко прогнозувати однозначно, адже все залежатиме від збігу дуже багатьох чинників”, - вважає М.СТРІХА.
Думає, що СПУ очікують непрості часи президент Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій ЄРМОЛАЄВ. За його словами, “доля партії, звичайно, тепер великою мірою буде залежати від можливого створення коаліції, в якій би взяла участь і «Наша Україна», оскільки це якоюсь мірою реабілітує соціалістів в очах виборців”. “Водночас, вислови думку експерт, мені здається, що позиція Юрія ЛУЦЕНКА пов‘язана не лише з його ставленням до Олександра МОРОЗА й фракції, але й із бажанням розпочати власну політичну кар‘єру, оскільки ця ситуація є унікальним приводом для того, щоб робити цей старт”. “Наскільки успішним буде цей старт для ЛУЦЕНКА? Мені сказати важко, оскільки на сьогодні потрібно не лише реабілітувати помаранчеву ідею й помаранчеві сили, а потрібно реабілітувати й саму утопію помаранчевої революції”, - вважає він.
На думку А.ЄРМОЛАЄВА, “проблема не в тому, що пересварились помаранчеві, а в тому, що вони не змогли впоратись з власним помаранчевим міфом”. “Більше того, все, що я говорю, відноситься й до соціалістів. Проблемою на сьогодні є те, що, на жаль, помаранчевий міф так і не став помаранчевою політикою. З одного боку ті, хто вважають себе її послідовниками – БЮТ, «Наша Україна» й частина соціалістів, – і надалі будуть успішно експлуатувати цей міф, говорячи своїм виборцям, що, от ми хотіли – не вдалося, але ми ще продовжуємо хотіти”, - вважає експерт.
При цьому він припускає: “Якщо ідея компромісу не спрацює, а така загроза є, звичайно соціалістів очікують непрості часи й, я не виключаю, що соціалісти переживуть внутрішній саморозкол. Є проблема лідерства Олександра МОРОЗА. Лідер стверджується лише тоді, коли його особиста мета, особиста програма є дзеркалом, що відображає колективну надію. Саме тоді його визнають в колективі, в суспільстві як лідера. МОРОЗ мабуть вперше в своєму політичному житті зробив підміну: він свою власну мету поставив як спільну. Він власну мету реалізував, але, як виявилося, ця власна мета не має ніякого відношення до того, чого від нього очікували в партії. Це є внутрішня криза й криза МОРОЗА як лідера. Якщо йому вдасться брати участь у формуванні коаліції компромісу – це буде для нього виходом, але, якщо не вдасться, боюся, ми матимемо справу з своєрідним «закатом» політика МОРОЗА”.
