Суперечка про закордонні відрядження депутатів Верховної Ради України поки що не набрала серйозних обертів, але ризикує перетворитись на гучний скандал.

…Спочатку завісу над депутатською кухнею частково відкрила заступник голови Верховної Ради України Оксана Сироїд. Вона  висловила незгоду з тим, що депутатам пробують нав’язати свого роду «товкмачі, шпаргалки» для поїздок за кордон, які «хтось» називає «рекомендаціями для узгодження спільної позиції».

Все почалося із спільного засідання комітету у закордонних справах та комітету з питань євроінтеграції Верховної Ради, де був, зокрема, і Володимир Гройсман, і міністр закордонних справ України Павло Клімкін. На засіданні йшлося про те, зокрема, щоб депутати за кордоном виступали з єдиних позицій. Звучить красиво. Але трохи абсурдно. Бо від імені держави можуть на міжнародній арені виступати президент України, який, відповідно до Конституції України, представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України, а також – міністр закордонних справ України.

Відео дня

В нормальній демократичній державі суспільство  політично різноманітне, а, відповідно, політичні сили, які прийшли до парламенту, мають підтримку різних електоральних груп

Але в той же час, відповідно до тієї ж Конституції, стаття 85, до повноважень Верховної Ради України належить визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики держави. В зв’язку з цим виникає питання: хто, власне, мав би таку спільну позицію розробляти для депутатів. Якщо врахувати, що депутати не можуть говорити ні від імені держави, ні парламенту, а можуть представляти, по суті, лише тих виборців, котрі голосували за їх політичну силу, або електорат свого ж мажоритарного округу, то є повною нісенітницею написання якихось інструкцій для народних обранців. В нормальній демократичній державі суспільство  політично різноманітне, а, відповідно, політичні сили, які прийшли до парламенту, мають підтримку різних електоральних груп. У таких обставинах, депутати, як папуги, мають завчити однаковий текст? Нісенітниця.

Нехай нам не подобається, що чиясь риторика може спрацювати не на користь українській державності (ба навіть, навпаки, підлити води на млини  агресора – Росії) – але ми ж за плюралізм думок, якби кожному не хотілось, щоб всі думали, як він. Якщо ж у цьому контексті йдеться про висловлювання і дії, спрямовані проти суверенітету, цілісності держави, то тут все просто – є законодавство і Кримінальний кодекс, має наступати кримінальна відповідальність порушників.

Так от, пані Сироїд розповідає, що на спільному засіданні комітетів йшлося про те, щоб тим депутатам, які їхатимуть в робочі візити в рамках офіційних делегацій Верховної Ради, було запропоновано направляти «позиційні документи», аби депутати представляли єдину позицію парламенту. Каже, що «залишилось тільки приставити до депутата «личность в штатском». В той же час голова комітету ВР з питань європейської інтеграції Ірина Геращенко, навпаки, не побачила негативу у виробленні спільної позиції для українських депутатів. «Вже найближчим часом ЄС розглядатиме питання санкцій проти РФ (і серед 28 країн є чимало, які виступають за їх скасування). Політична підтримка парламентом і кожним депутатом української  позиції, дипломатичних зусиль в умовах, коли РФ витрачає на лобізм і пропаганду мільярди – стають надзавданням. Цього потребують наші посольства і дипломати» - написала вона у Facebook.

Окрема історія – дискусія навколо того, що вважати робочими візитами депутатів до інших держав, які оплачуються за рахунок бюджету, а що має трактуватись як приватний візит (і, відповідно, державою не відшкодовуватись, щоб за депутатське милування визначними місцями та шопінг не розраховувалися платники податків). Дискусія ця – жарка, бо кошти на депутатські подорожі витрачаються Україною не малі.

До речі, достеменно не відомо, наскільки саме не малі: кошторису Верховної Ради України на 2015 рік я так і не знайшла на сайті парламенту – цей документ за кожної влади приймався фактично без обговорення, похапцем, щоб не світити депутатські блага – наразі є лише сподівання, що все-таки законопроект 1591 (після ухвалення в першому читанні 17 червня 2015 року так і не підготовлений досі другого читання) буде підтриманий і введе в дію норму про те, що кошторис парламенту Апарат ВР має оприлюднювати на парламентському сайті. Однак, можна виходити з того, що в Держбюджеті на 2015 рік передбачені видатки на відрядження в сумі понад 7,4 мільйони гривень.

Окрема історія – дискусія навколо того, що вважати робочими візитами депутатів до інших держав, які оплачуються за рахунок бюджету, а що має трактуватись як приватний візит 

По цьому питанню Оксана Сироїд заявила, що вважає неприйнятною ситуацію, коли народного депутата України запросили «в парламент Великої Британії для ознайомлення з тим, як працює парламент зі столітньою історією; на навчання щодо боротьби з корупцією в оборонному секторі в Німеччину; на конференцію, яку організовує українська діаспора в США для підтримки України;  на зустріч в Європейський парламент з представниками політичних партій, які хочуть налагодити міжпартійну співпрацю» - а все це вважатиметься приватними поїздками народних депутатів, які, водночас, мають бути супроводжені офіційним листом про те, що такий візит не є офіційним і робочим.

Ірина Геращенко, у свою чергу, написала, що «90 відсотків всіх відряджень здійснюються виключно за рахунок приймаючої сторони і особистих коштів, тобто, це не бюджетні вояжі». І це дещо насторожує: хоча, з одного боку, – економія – та банальне прислів’я про того, хто замовляє музику і хто, зрештою, кого танцює, актуальність свою у нашому світі не втратило.

Виглядає так, що до теми відряджень українських народних обранців у публічній площині доведеться ще не раз повернутись. Принаймні, до тогу моменту, поки питання із закордонними поїздками нардепів не буде унормоване. Бо ж в парламенті кожен депутат входить в кільканадцять «груп дружби», тобто, груп міжпарламентських зв’язків з різними країнами. І, якщо підігравати спокусі проїхатись по всіх цих країнах і «досвіду» набратися парламентського, що ніякого бюджету не вистачить. Та й, зрештою, «людей в штатском» на всіх 450 обранців не напасешся.