Профільний комітет ВР: визнання Польщею подій на Волині геноцидом - це "провокативна акція націоналістичних сил"

15:40, 22 липня 2016
901 0

Комітет Верховної Ради у закордонних справах розглядає ухвалення Сенатом і Сеймом Польщі постанов щодо Волинської трагедії як "провокативну акцію націоналістичних сил в Республіці Польща", яка свідомо "спрямована на підрив дружньої атмосфери українсько-польських взаємин".

 / Фото УНІАН

Про це йдеться у розміщеній на сайті українського парламенту заяві комітету у зв'язку з ухваленням Сенатом і Сеймом Польщі постанов від 7 липня та від 22 липня щодо Волинської трагедії.

Зазначається, що комітет у закордонних справах висловлює глибоку стурбованість ухваленням відповідних постанов, якими "надана викривлена, політично і юридично некоректна оцінка трагічної сторінки українсько-польської історії, що стосується подій на Волині", та констатує, що Україна та Польща вже дали спільну об’єктивну оцінку історичним подіям, зокрема на Волині, у погоджених обома сторонами документах.

Такими документами є заява президентів України та Польщі "До порозуміння і єднання" від 21 травня 1997 року; заява парламентів України та Польщі у зв'язку з 60-ю річницею Волинської трагедії від 10 липня 2003 року; спільна заява президентів України та Польщі "Про примирення – в 60-у річницю трагічних подій на Волині" від 11 липня 2003 року; послання греко-католицьких єпископів України та римо-католицьких єпископів Польщі з нагоди акту взаємного пробачення і поєднання від червня 2005 року; спільна заява президента України та президента Польщі з нагоди 60-ї річниці акції "Вісла" від 27 квітня 2007 року; спільна декларація між Українською греко-католицькою церквою та Римо-католицькою церквою Польщі з нагоди 70-х роковин злочину на Волині від 28 червня 2013 року.

Читайте такожУ МЗС відреагували на ухвалення Польщею рішення про визнання Волинської трагедії геноцидом

Парламентський комітет звертає увагу на підтвердження такої оцінки у відкритому зверненні колишніх президентів України, церковних ієрархів та представників української інтелігенції до польської держави, духовних і культурних діячів та всього польського суспільства від 2 червня 2016 року та у відкритому зверненні колишніх президентів Польщі та польської інтелігенції до українського народу від 4 липня 2016 року.

Як йдеться в заяві, комітет важає, що ухвалення Сенатом і Сеймом Польщі "антиукраїнських постанов перекреслює весь конструктивний політичний і дипломатичний доробок та зусилля двох держав і народів, спрямовані на взаємне прощення та примирення і вшанування пам’яті невинно убієнних українців та поляків".

Комітет висловлює жаль, що Сейм Польщі проігнорував пропозицію Верховної Ради спільно вшанувати жертв Волинських подій шляхом ухвалення спільної заяви, проект якої був заздалегідь переданий польським парламентаріям та залишився без будь-якої реакції.

Так, комітет "засуджує односторонні дії Сенату і Сейму Республіки Польща, спрямовані на перегляд позитивних результатів співпраці, яких було досягнуто під час конструктивного українсько-польського діалогу за останні десятиліття; наполягає на тому, що підхід авторів проектів постанов Сенату і Сейму Республіки Польща до оцінки подій Волинської трагедії є політично незбалансованим та юридично некоректним".

Читайте такожДещиця про рішення Сейму Польщі щодо Волинської трагедії: одностороння політична оцінка

Комітет розглядає прийняття Сенатом і Сеймом Польщі цих постанов як "провокативну акцію націоналістичних сил в Республіці Польща і як таку, що свідомо спрямована на підрив дружньої атмосфери українсько-польських взаємин; заявляє, що вся відповідальність за можливу руйнацію українсько-польських відносин має бути покладена на ініціаторів односторонньої відмови від погодженої формули порозуміння між Україною та Республікою Польща".

Крім того, депутати зауважують, що повернення до болісних для українського та польського народу історичних проблем відбулось "в момент найбільшої вразливості української держави, яка перебуває у стані війни з Російською Федерацією та, даючи відсіч збройній агресії РФ, захищає від агресора найближчих сусідів демократичної Європи, зокрема Республіку Польща".

Комітет зазначає, що єдиний шлях до примирення і поєднання між українським та польським народами лежить через "пізнання історичної правди та взаємне християнське прощення за вчинені кривди в минулому, до якого закликав Папа Римський Іван Павло ІІ у своєму посланні від 7 липня 2003 року".

У той же час українські парламентарі підтримують доцільність продовження фахового діалогу між істориками України та Польщі з метою розкриття усіх досі нез’ясованих фактів та обставин спільної історії на основі достовірних архівних матеріалів, залишаючи простір для кожної сторони інтерпретувати історичні факти.

Також вони знову звернулися "зі щирим проханням пробачити і пробачає в дусі християнської моралі та примирення гріхи тих українців і поляків, які в умовах воєнних потрясінь свідомо чи несвідомо стали на шлях зла, піднявши руку на беззбройних і беззахисних польських і українських братів і сестер".

Читайте такожПорошенко прокоментував визнання Сеймом Польщі Волинської трагедії "геноцидом"

Комітет закликав нинішні та майбутні покоління українців і поляків продовжувати стратегічне партнерство та не піддаватися спробам радикальних націоналістичних політичних сил маніпулювати чутливими сторінками спільної історії всупереч інтересам українського та польського народів.

Нардепи також звернулися до польських колег з наполегливим проханням "припинити політизацію трагічних сторінок спільної українсько-польської історії та зосередити зусилля на конструктивній побудові взаємин між Україною та Республікою Польща для зміцнення партнерства в демократичній Європі на підставі європейських цінностей".

Як повідомляв УНІАН, сьогодні, 22 липня, Сейм Польщі ухвалив постанову, якою визнав події, що розгорнулися на Волині у 1943-1945 роках, "геноцидом, вчиненим українськими націоналістами проти мешканців ІІ Речі Посполитої".

Цим документом Сейм проголосив 11 липня національним днем пам’яті жертв цього «геноциду».

Раніше Сенат Польщі ухвалив подібну резолюцію щодо Волинської трагедії.

Довідка УНІАН. Цього року виповнюються 73-ті роковини Волинської трагедії - взаємного конфлікту на території нинішньої Західної України між українцями і поляками.

Читайте такожВ'ятрович назвав ухвалу Сейму Польщі про визнання Волинської трагедії "геноцидом" історичним непорозумінням

Найбільш запекла дискусія триває щодо кількості жертв, які, як вважають в Україні, одна сторона перебільшує, а інша, як переконані в Польщі, применшує. 

Цифра, яка найчастіше звучить в польських ЗМІ з вуст публічних людей і громадських діячів, це 100 тисяч. Натомість польськими істориками поіменно встановлені особистості близько 19 тисяч. 

Натомість в Україні досі серйозно не бралися за підрахунок ні польських, ні українських жертв. За даними історика-ентузіаста  з Волині Ярослава Федорчука, у Волинській області в результаті польсько-українського конфлікту було 8724 жертв з української сторони і 5589 - з польської. 

Також з польського боку зазвичай замовчуються причини і переісторія конфлікту.

На думку професорів Андрія Шваба та Миколи Кучерепи з Державного університету ім. Лесі Українки, головним приводом для запеклого бунту українців проти поляків був загальний контекст польської політики щодо України, другою причиною вони називають війну, яка не сприяє людинолюбству в принципі, і, по-третє, називають вплив на ситуацію з боку НКВД і німців, які охоче стравлювати українців і поляків між собою.

Крім того, як раніше наголосив "Історичній правді" голова Українського інституту національної пам'яті, історик Володимир В'ятрович, концепція геноциду не має наукової основи, а виключно політичну. 

Він підкреслив, що геноцид передбачає цілковиту безоборонність, нездатність іншої сторони захищатися. Якщо ж говорити про польсько-українську війну тих років, такої диспропорції між українцями і поляками не було.

Читайте такожРозгляд подій на Волині у 1943 році перейшов з наукової у політичну площину – народний депутат

"Ба більше, з боку польського підпілля так само було безліч агресивних дій щодо українців, ліквідація українців чи у відповідь, чи на випередження. Через це говорити про геноцид не доводиться", - заявив В'ятрович.

На думку українського історика, польська концепція зумисне розглядає Волинь і 1943 рік окремо від решти подій. Але фокус виключно на одному регіоні і одному році, наголошує він,  неправильний з методичної точки зору, адже події розвивалися за "ефектом доміно" - коли сторони "понаростаючій" мстилися одна одній.

"Щоб зрозуміти причини, перебіг і наслідки українсько-польського конфлікту, треба говорити про значно ширші рамки. Безпосередньо це збройне протистояння почалося вже влітку 1942 року на Холмщині, продовжилося у 1943-му на Волині, і тривало там до початку 1944 р. В 1944 році найбільшою ареною конфлікту стала Галичина, де було розвинуте і польське, і українське підпілля. В 1945-1947 роках війна виходить поза рамки Другої світової і триває на території теперішньої Польщі, на землях, які українці називали Закерзонням", - заявив В'ятрович.

На думку історика, мета звуження дискусії лише до Волині і 1943 року - показати поляків як єдиних жертв і українців як ініціаторів. 

"Адже справді серед людей, які загинули на Волині - більшість поляків, на відміну від, до прикладу, Холмщини, Закерзоння, де загинуло більше українців", - наголосив він.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter