Приватизація державних вугільних активів дозволить вирішити хоча б елементарні проблеми українських шахтарів, зокрема, забезпечити компенсацію різниці між собівартістю видобутку вугілля і ціною його реалізації, на що необхідно кілька мільярдів гривень. Про це пише тижневик «Коментарі», проаналізувавши рішення уряду продати державні вуглевидобувні підприємства через відкриті аукціони (постанова КМУ №430 «Про запобігання кризових явищ у вугільній галузі».)
Ресурсів же для «розвитку вугільної галузі» видання поки що не бачать.
До кола імовірних покупців державних шахт «Коментарі» відносять кількох впливових українських бізнесменів. Так, одним з головних претендентів на 10 підприємств ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» (ДВЕК), на думку видання, може бути Рінат АХМЕТОВ. На користь цієї версії свідчить принаймні той факт, що протягом кількох років структури, близькі до цього донецького бізнесмена, активно консолідували кредиторські борги ДВЕК.
У згаданій постанові Кабміну «Про запобігання кризовим явищам у вугільній галузі» зазначено, що «продаж шахти здійснюється за умови, якщо покупець бере на себе зобов’язання забезпечити погашення її кредиторської заборгованості». Очевидно, за таких умов кредитор держшахт зможе дозволити собі запропонувати найвищу ціну за той чи інший видобувний лот, оскільки йому не доведеться погашати значну частину боргів придбаного підприємства, пише видання.
Крім того, Р.АХМЕТОВ може бути зацікавлений і у придбанні активів ДП «Донбасантрацит». Сім шахт цього підприємства добувають близько 1,3 млн. тонн антрациту, а одними з найбільших споживачів цієї категорії вугілля є теплові електростанції Східної й Центральної України (одна із трьох ТЕС «Дніпроенерго», дві із трьох станцій «Центренерго», а також дві із двох станцій, які перебувають під оперативним контролем «Донбасенерго». Логічно припустити, зауважує тижневик, що купувати ці шахти буде той бізнесмен, у чиїх руках опиняться перелічені енергогенеруючі компанії. Тоді як компанії, близькі до Р.АХМЕТОВА, сьогодні займають друге після держави місце за розмірами акціонерного впливу на ці підприємства.
Виставлені на продаж вісім шахт ДП «Львіввугілля» і чотири ДП «Волиньвугілля» сумарно мають запаси енергетичного вугілля на рівні більш як 150 млн. тонн, а щорічний їх видобуток перевищує 2,5 млн. тонн. У ролі покупця видобувних активів «Львіввугілля» і «Волиньвугілля», за припущенням «Коментарів», можуть виступити структури, афільовані з колишнім заступником голови Мінвуглепрому Віктором ТОПОЛОВИМ і екс-головою Львівської ОДА Петром ОЛІЙНИКОМ.
«Коментарі» вказують на той факт, що близька до цих підприємців компанія ЗАТ «Львів Систем Енерго» до останнього часу орендувала єдину збагачувальну фабрику на Західній Україні — ЦЗФ «Червоноградська», інвестувавши в неї кілька мільйонів гривень. Це виводить «Львів Систем Енерго» у статус першочергового покупця фабрики в разі, якщо вона приватизовуватиметься. На думку видання, жоден із вітчизняних і закордонних бізнесменів не ризикне купувати шахти «Львіввугілля» і/або «Волиньвугілля» доти, поки не почне контролювати ЦЗФ «Червоноградська». В іншому випадку новоспеченому власникові доведеться везти їх продукцію на збагачення на схід країни.
Привабливість шахт, які український уряд пропонує до приватизації, полягає у двох ключових факторах. По-перше, вони сумарно контролюють біля 50% ринку вугільної продукції України. По-друге, заощаджують мільйони гривень на споживанні електроенергії завдяки тому, що держава завчасно віднесла їх до так званої першої категорії споживачів, резюмують «Коментарі».
