Замість прямого засудження судового розгляду справи екс-прем’єр-міністра України Юлії ТИМОШЕНКО Вашингтон і Брюссель мали б наполягати на більшому дотриманні стандартів верховенства права Києвом. Про це пише Алан РАЙЛІ - професор права у City Law School, City University, Грейс Інн, Лондон, у статті «Корупція по-київськи та Угода про торгівлю з ЄС», яку публікує «Нью-Йорк Таймс».
Зокрема, на думку А.РАЙЛІ, зважаючи на те, що Євросоюз зараз в процесі переговорів щодо розширеної торгівельної угоди з Україною, Брюссель мав би використати справу Ю.ТИМОШЕНКО для утвердження верховенства права у цій країні.
Як зазначає автор статті, «все ж сумнівні політичні та комерційні методи роботи залишаються головними проблемами української політики, і газовий контракт 2009 року, укладений Юлією ТИМОШЕНКО та Володимиром ПУТІНИМ, є винятковим, якщо говорити про шкоду, якої він завдав українським інтересам. Цю угоду відмовилися ратифікувати навіть уряд Ю.ТИМОШЕНКО разом із главою державної енергетичної компанії «Нафтогаз». Це було остаточно злагоджено тільки на її власних повноваженнях».
Професор відзначає, що договором було закладено дуже високу базову ціну на газ у 450 дол. за тисячу кубометрів; строгий режим оплати, за котрим, в разі будь-якого дефолту, Україна була б змушена платити за газ наперед; дуже високі умови принципу «бери або плати» - обов’язкової оплати за певний об’єм газу, за котрими Україна була змушена платити за газ, який могла і не використати; та жодних зобов`язань для «Газпрому» (тобто, «Газпром», без жодних санкцій, міг скоротити поставки в Україну).
Наслідки угоди для української економіки та споживачів були надзвичайно негативними, йдеться в статті. Ціни на газ для України стали істотно вищими від більшості західних європейських країн. Українська промисловість – як, наприклад сталева та хімічна – були більш уражені вищими цінами на газ та неконкурентоспроможністю поряд з російськими конкурентами, котрі отримують газ за нижчими цінами у себе в країні. Високі умови принципу «бери або плати» (take or pay, обов’язкова оплати за певний об’єм газу) погіршили становище українських споживачів і промисловості, оскільки Україна була змушена платити за газ, котрий їй був не потрібен. Економічна криза ще більше посилила цю проблему. Коли попит впав, принцип «бери або плати» став ще обтяжливішим.
За словами А.РАЙЛІ, не зрозуміло, чому Ю.ТИМОШЕНКО погодилася на таку вигідну лише одній стороні угоду. Її опоненти та прибічники говорять про різні причини. Одна з урядових версій - що Ю.ТИМОШЕНКО підписала угоду, щоб закрити кримінальну справу, порушену проти неї у Росії, котра стосувалася її старої фірми «Єдині Енергетичні Системи» та Міністерства оборони Росії. За іншою версією, Ю.ТИМОШЕНКО погодилася на підписання цього договору, щоб забезпечитися підтримкою Росії на президентських виборах. Її прихильники наполягають, що вона діяла лише з метою гарантувати безперервне постачання газу взимку. Проте багато незалежних спостерігачів не розуміють, чому вона не звернулася до Вашингтона чи Брюсселя за допомогою, щоб домогтися кращої угоди з Москвою?
Нині Брюссель та Київ перебувають на фінальній стадії переговорів щодо Угоди вільну торгівлю. Лунають заклики із столиць Європейського Союзу та з Вашингтона, щоб Брюссель тимчасово призупинив переговори щодо цієї угоди для того, щоб змусити Київ закінчити судову справу над Ю.ТИМОШЕНКО.
Хоча Захід правий, що турбується переслідуваннями будь-якого політичного лідера на колишньому радянському просторі, все ж його увага має бути більшим чином спрямована на утвердження саме верховенства права в Україні, відзначає А.РАЙЛІ. На його думку, замість погроз призупинити переговори щодо угоди про торгівлю, Брюссель та Вашингтон мали б використати справу Ю.ТИМОШЕНКО для зміцнення верховенства права в Україні. Брюссель, за підтримки Вашингтона, мав би запропонувати додаткову угоду щодо верховенства права під час переговорів щодо угоди торгівлі.
Брюссель має визнати, що виконання законів в Україні – найвищий інтерес для ЄС. Одним з найбільш хвилюючих моментів щодо угоди про торгівлю є те, що Євросоюз забезпечить більший доступ до свого ринку для України, а Україна не відповість взаємністю. Високий рівень корупції в Україні та недотримання законів ускладнять для Києва забезпечення реального доступу на свій ринок для західних компаній відповідно до сучасних торговельних стандартів.
На думку А.РАЙЛІ, додаткова угода до договору торгівлі мала б передбачити створення міжнародної судової комісії для зміцнення верховенства права. Вона також має включати вимоги щодо створення незалежних та належним чином фінансованих служб для підтримання конкуренції, просування ринкових стандартів та боротьби із корупцією.
Така додаткова угода значно підвищила б можливості успішного виконання угоди про торгівлю для усіх сторін. Угода про торгівлю тоді стала б набагато більш економічно ефективною для України, заохочуючи конкуренцію, зменшуючи корупцію та відкриваючи економічні можливості як для звичайних українців, так і іноземних бізнес-структур, вважає А.РАЙЛІ.
За його словами, справа Ю.ТИМОШЕНКО не повинна загрожувати Угоді про вільну торгівлю. Багато зусиль було докладено урядами Євросоюзу та України для фінальної розробки цієї угоди. Київ вистояв, попри величезний тиск з боку Москви, яка дуже вороже ставиться до цієї угоди про торгівлю і хоче, щоб Київ приєднався до її власного Митного союзу. Замість того, щоб зупиняти переговори щодо угоди про торгівлю та позбавляти Київ іншого вибору, окрім руху в московському напрямку, Захід мав би шукати шляхи впровадження європейських стандартів в Україні, наголошу А.РАЙЛІ.
***London City University – Лондонський міський університет, один з найбільших університетів Британії, заснований у 1894 р. Входить до шістки найкращих вузів Великої Британії.
