Екс-міністр закордонних справ Володимир ОГРИЗКО називає підготовку Угоди про асоціацію з Європейським Союзом головним досягненням України в році, що минає.
Таку думку він висловив у рамках дослідницької програми Інституту Горшеніна «Підсумки 2011 року», повідомили УНІАН в інституті.
«З очевидних успіхів я все ж таки назвав би Угоду про асоціацію – хоч навіть і не парафовану. Те, що вона є, - це величезний результат. Причому всіх, не лише дипломатів, але й економістів, і юристів, і представників дуже багатьох наших відомств і громадянського суспільства, які, власне, дали можливість нам отримати цей дуже якісний і навіть унікальний продукт. Це очевидний плюс, який нам потрібно буде, звичайно, перевести в практичну площину. І тоді ми зможемо отримати реальну надію на те, що ми протягом якогось найближчого часу все ж таки перейдемо на європейську дорогу», - зазначив В.ОГРИЗКО.
Разом із тим, за його словами, негативних моментів у році, що минає, було більше, ніж позитивних. На думку В.ОГРИЗКА, «мінус, у першу чергу, в тому, що Україна дуже серйозно втратила свій імідж у світі». Він нагадав, що за цей рік Україна максимально з`їхала вниз за всіма рейтингами, за всіма оцінками, в усіх можливих і неможливих справах, які стосуються демократії, прав людини, правової, юридичної системи, судової системи. «Ми, на жаль, повернулися в часи до 2005 року, коли деякі європейські й світові лідери не хотіли сідати з нами за один стіл. Слава Богу, поки що такого немає, але якщо тенденція продовжуватиметься, то ми активно не ввійдемо, а «вляпаємося» в історію. Це, на мій погляд, колосальний мінус, який ми повинні відзначити», - сказав екс-глава МЗС.
Також, на його думку, не відбулося того, на що очікували у відносинах із Російською Федерацією. За словами В.ОГРИЗКА, «любові навіки» не буде, медовий місяць закінчився, і цей рік нам чітко показав, що в розумінні РФ братерські відносини з Україною – це коли Україна без голосу, без прав і без нічого стає частиною євразійського простору». «Цього не хочуть, слава Богу, наші теперішні керівники, тому є шанс, що це все ж таки матиме якийсь певний фінал. Тут очікувати якихось змін було наївно, і я думаю, що мінус полягав у тому, що просто не прорахували, з ким мають справу», - зазначив В.ОРГИЗКО.
«Попередня історія, безвідносно того, які були керівники – одного кольору чи іншого кольору, однієї політичної сили чи іншої – все одно свідчила, що для РФ дуже важливо мати повний тотальний контроль над Україною», - додав екс-міністр.
На його думку, останні заяви прем`єр-міністра Миколи АЗАРОВА свідчать про те, що вирішення газового питання не буде таким, як хотіла Україна. Він нагадав, що на сьогоднішній день Німеччина платить за 1 тис. кубометрів газу 390 доларів, а Україна – 516. Мінус 100 доларів за продовження на 25 років у черговий раз терміну оренди Севастополя Чорноморським флотом РФ – це 416. «Ось це цифра, на яку розраховано теперішній бюджет наступного року. А фактично, якщо брати по максимуму, це 516. При тому, що Німеччина далі знаходиться від Росії, ніж Україна, правда? Це очевидний мінус, і у мене немає надії, що він якимсь способом перетвориться на плюс», - зазначив В.ОГРИЗКО.
Єдиний позитив у двосторонніх українсько-російських відносинах, на його думку, був досягнутий у відносинах із Польщею. «Поляки залишалися нашими головними адвокатами і промоутерами в Європі, і це, безумовно, факт позитивний. Але через деякі обставини - демократії та іншого – на жаль, і вони починають поступово охолоджувати свої, як то кажуть, дуже хороші почуття до України. Тому ситуація, на жаль, не є позитивною, незважаючи на те, що відбулися дуже важливі й потрібні візити в деякі треті країни, скажемо азіатські – Китай, латиноамериканські країни. Але, на жаль, інвестиційного дощу, на який ми розраховували, теж немає», - сказав екс-глава МЗС.
При цьому В.ОГРИЗКО відзначив, що за підсумками року в Україні все-таки «більше мінусів, ніж плюсів». «Сказавши це, я хочу ще раз акцентувати, що не провина в цьому української дипломатії, вона може реалізувати лише те, що є тут, усередині країни. Якщо, пробачите, кішка здохла, то її продати дуже важко. Кішка в даному випадку – це та система, яка сьогодні починає повертатися, – непрозора, недемократична. А коли так, то дипломат, який працює в таких умовах, коли все видно і все зрозуміло кому завгодно, не може перестрибнути через себе й на чорне сказати, що воно біле, тому що воно все одно залишиться чорним», - вважає він.
