Анхар Кочнєва, яка 5 місяців провела в полоні у сирійських повстанців, вважає, що її неможливо було звільнити.
Як передає власний кореспондент УНІАН у РФ, про це А.Кочнєва сказала на прес-конференції в Москві.
«Розмовляти ні з ким, де я - ніхто не знає, оскільки навіть ті, хто мешкав у сусідніх будинках, не знали, що я там перебуваю», - сказала А.Кочнєва і зазначила, що їй забороняли підходити до вікна.«Навіть члени цього угруповання не знали, що в цьому будинку мешкає ще хтось, крім охоронців. Тобто, знайти було неможливо», - вважає вона.
Також А.Кочнєва повідомила, що її взяли в заручниці люди, які були одягнені у форму сирійської армії, і саме тому вона та її попутники не намагалися втекти.
А.Кочнєва відзначила, що було дуже складно вести переговори, оскільки «незрозуміло, з ким розмовляти», у парламентерів не було реальних повноважень.
При цьому вона заявила, що завжди була проти, щоб Україна платила за неї викуп. «Зрозуміло, що ці гроші пішли б на закупівлю зброї. Своє життя викуповувати ціною чужих смертей неправильно. Краще я загину», - сказала журналістка.
«Звільнити мене якось так було неможливо. Я мусила або піти, або нічого», - переконана вона.
А.Кочнєва також подякувала всім людям, які молилися за неї.
Кажучи про зусилля української влади щодо її звільнення, А.Кочнєва відзначила: «Треба розділити: є зусилля, а є результат. Результатів, на жаль, ці зусилля не дали. Робилося багато що, але через неадекватність іншої сторони це ні до чого не привело».
А.Кочнєва також повідомила, що після звільнення зустрічалася з українськими і російськими дипломатами, Київ організував її евакуацію через Ліван і Стамбул до України, їй упродовж доби замінили український паспорт.
«Дійсно, кажуть, що Янукович особисто Асаду телефонував, була комісія з мого звільнення створена. Вони зверталися до всіх, робота була велика», - сказала А.Кочнєва.
Крім того, вона зазначила, що не любить, коли її називають журналісткою, оскільки не живе за рахунок цієї діяльності. «90% того що я робила - я робила абсолютно безплатно», - сказала вона і зазначила, що зосередила свою роботу на продюсерській допомозі російським знімальним групам.
Як повідомляв УНІАН, А.Кочнєва приїхала до Сирії після того, як у цій країні почався конфлікт. Там вона працювала позаштатним кореспондентом порталу «Утро.ру» і займалася супроводом журналістів, які приїхали до Сирії. До цього вона працювала в Москві директором турфірми "Йорданський клуб".
11 жовтня 2012 року з'явилася інформація про те, що А.Кочнєву викрали бойовики основного сирійського опозиційного воєнізованого угруповання, що називає себе підрозділом Вільної сирійської армії. 8 листопада 2012 року в Facebook з'явилося відеозвернення А.Кочнєвої з проханням виконати вимоги викрадачів. Проте про вимоги заручниця не повідомила.
Пізніше у ЗМІ з'явилася інформація, що сирійські повстанці вимагають за викрадену українку 50 млн. доларів і погрожують стратити А.Кочнєву 13 грудня, якщо до цього часу не одержать викуп.
У другому зверненні, обнародуваному 28 листопада, журналістка заявила, що прибула до Сирії за завданням російських спецслужб, займалася перекладом переговорів одного з російських офіцерів із його сирійськими колегами.
11 березня 2013 року в ЗМІ з'явилася інформація, що А.Кочнєва втекла з полону сирійських бойовиків. Після звільнення вона заявила, що всі зняті бойовиками ролики з її участю були записані під погрозами.
19 березня на прес-конференції в Києві А.Кочнєва заявила, що має намір виїхати до Москви а за два тижні - повернутися до Сирії.
