Верховна Рада України стикається з проблемою неефективності, яка щороку обходиться державі в мільярди гривень. Кількість законодавчих ініціатив в Україні в рази перевищує показники країн Європейського Союзу, однак лише незначна частина з них стає законами.
Яскравим прикладом суперечливої законодавчої ініціативи є депутатський законопроєкт №13330 від 30 травня 2025 року, що спрямований на запобігання демпінгу з боку великих операторів ринку електронного зв'язку через перехресне субсидування окремих видів послуг (доступ до фіксованих мереж передачі даних Інтернету) та імплементацію Директиви ЄС 2018/1972. Хоча ідея боротьби з демпінгом є слушною, запропонований законопроєкт містить надмірні вимоги для бізнесу, зокрема обов'язкове ведення роздільного бухгалтерського обліку за всіма видами послуг, пише у своїй колонці старший економіст CASE-Ukraine, фахівець Економічної експертної платформи Володимир Дубровський.
Запровадження роздільного обліку для всіх суб'єктів ринку є контрпродуктивним і не має аналогів у країнах ЄС. Таке регулювання не тільки спричинить надмірні трансакційні витрати для бізнесу, а й ускладнить вихід на ринок нових гравців, що зрештою може призвести до зниження конкуренції. Це підтверджує також висновок Комітету з питань інтеграції України до Європейського Союзу, який зазначив, що проєкт Закону суперечить міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу.
Уявіть, якщо роздільний облік буде проводити молочний комбінат, який продає сир, твердий сир, масло, йогурт та молоко, або хлібзавод (хліб та кондитерські вироби). Або Укрзалізниця чи "Нова пошта", яких уряд заохотив інвестувати у власні енергетичні потужності з можливістю реалізації частини енергії назовні.
Надання кількох послуг на одній інфраструктурі, що є поширеною міжнародною практикою, дозволяє операторам оптимізувати витрати та пропонувати споживачам вигідні тарифні пакети. Запропонований законопроєкт не враховує цих особливостей і може завдати шкоди як бізнесу, так і споживачам. При цьому антимонопольні органи мають достатньо інструментів для виявлення та запобігання демпінгу, тому запровадження такого жорсткого регулювання є недоцільним.
Фахівець з питань податкової та регуляторної політики Економічної експертної платформи Мирослав Лаба у колонці також наводить зазначений вище законопроєкт №13330 як один із прикладів недосконалих ініціатив і повідомляє, що у 2024 році вартість ухвалення одного закону склала майже 9,2 млн грн, а п'ять із шести поданих законопроєктів так і не були ухвалені. Ця ситуація свідчить про системні проблеми у взаємодії гілок влади та відсутність узгодженої стратегії розвитку.
За даними VoxUkraine, понад 80% законопроєктів у період 2022–2024 років подали народні депутати, тоді як у країнах ЄС більшість ініціатив надходить від уряду. Урядові проєкти, як правило, проходять тривалу процедуру обговорення та погодження, що забезпечує їхню високу якість. Натомість багато депутатських ініціатив мають значні недоліки, що робить їх практично непридатними та шкідливими для ухвалення.
