Міжнародна група вчених підтвердила існування біля східного узбережжя США масштабного підводного резервуара прісної води. Поклади, що сформувалися приблизно 20 тисяч років тому, можуть потенційно забезпечувати таке місто, як Нью-Йорк, водою протягом сотень років. Про це пише Daily Galaxy.
Перші натяки на існування прісної води під дном Атлантичного океану з’явилися ще понад 60 років тому в архівах Геологічної служби США. Тоді дослідники зафіксували аномальні сигнали під солоною водою біля узбережжя штату Нью-Джерсі. Однак ці дані були фрагментарними, а сама ідея здавалася суперечливою, тож десятиліттями її ніхто серйозно не перевіряв.
Ситуація змінилася влітку 2025 року, коли бурове судно повернулося до цих координат. На глибині до 400 метрів під морським дном дослідники виявили розгалужену систему водоносних горизонтів, ізольованих від океану шарами глини та мулу.
Експедиція 501
Дослідження проводилися в межах експедиції IODP-NSF Expedition 501 у період із травня по серпень 2025 року. Команда працювала на борту підйомного човна L/B Robert, бурячи три тестові свердловини біля узбережжя штату Массачусетс, зокрема неподалік островів Мартас-Віньярд та Нантакет.
Загалом було піднято понад 13 тисяч галонів води. Аналіз підтвердив наявність великого резервуара зі зниженою солоністю. Найближче до узбережжя, біля Нантакета, показник становив лише одну частину на тисячу, що відповідає нормам питної води. На віддаленішій ділянці солоність сягала 17-18 частин на тисячу, що приблизно вдвічі менше за типову морську воду.
Співкерівник експедиції, професор геофізики в Гірничій школі Колорадо Брендон Дуган зазначив, що прісна вода міститься як у морських, так і в наземних відкладах, що допоможе краще зрозуміти умови її формування.
Спадщина льодовикового періоду
За попередніми ізотопними та газовими аналізами, резервуар утворився під час останнього льодовикового періоду близько 20 тисяч років тому. Тоді рівень моря був значно нижчим, а континентальний шельф - відкритим.
Потужні льодовики вкривали регіон, і їхня маса буквально втискала талі води глибоко в осадові породи. Коли льодовики відступили, а рівень океану піднявся, територію затопило, а морські глини "запечатали" водоносні горизонти, внаслідок чого їх було ізольовано від солоної води на тисячоліття.
Учені припускають, що джерелом могла бути не лише тала льодовикова вода, а й атмосферні опади, які накопичувалися перед фронтом льодовика.
Чиста, але не готова до споживання
Оскільки вода ізольована ще з доіндустріальних часів, вона не містить сучасних промислових забруднювачів. За словами професора Флоридського міжнародного університету Рене Прайса, якщо вік води становить сотні або тисячі років, вона має бути вільною від індустріальних забруднень.
Втім, повна ізоляція означає й інше: вода могла насититися мінералами з навколишніх порід. Директорка Делаверського інституту навколишнього середовища Холлі Майкл застерегла, що без додаткового очищення вона, ймовірно, не придатна для пиття через високу концентрацію розчинених речовин. Проте, зазначається, існуючі технології дозволяють вирішити цю проблему.
Правовий вакуум
Резервуар розташований у межах виключної економічної зони США, між 3 та 200 морськими милями від узбережжя. Формально федеральний уряд має суверенні права на ресурси в цій зоні, однак законодавство ніколи не передбачало видобуток прісної води з-під морського дна.
Наразі не існує ні спеціальних дозволів, ні екологічних процедур, ні чітких норм, які регулювали б таку діяльність. За словами Дугана, необхідно розробити нову політику щодо управління водними ресурсами у федеральних водах, адже наука випередила правове регулювання.
Технічні виклики
Видання пише, що навіть якщо правові питання буде врегульовано, залишаються технічні труднощі. Щоб точно оцінити загальний обсяг резервуара, потрібно змоделювати пористість порід, склад осадів та гідравлічні зв’язки у формації, яка може простягатися від узбережжя Нью-Джерсі до штату Мен.
Крім того, технологія видобутку потребує окремих рішень. Звичайні методи відкачування підземних вод не можна просто перенести в морські умови. Необхідно врахувати ризик обвалення осадів, проникнення солоної води зверху та впливу на донні екосистеми.
Пробурені під час експедиції свердловини були тимчасовими й після завершення робіт самозапечаталися. Комерційний видобуток вимагав би створення постійної інфраструктури з наслідками, які поки що ніколи не моделювалися в такому масштабі.
Якщо заявлені обсяги підтвердяться, резервуар може стати стратегічним джерелом води для густонаселеного східного узбережжя США. За попередніми оцінками, його потенціалу вистачило б для забезпечення міста масштабу Нью-Йорка протягом приблизно 800 років.
Раніше УНІАН писав, що учені знайшли у ядрі водню на 45 океанів. Іншими словами, водень може становити приблизно від 0,36% до 0,7% загальної маси ядра планети. За словами науковців, такий висновок свідчить про те, що наша планета отримала більшу частину своєї води - основного джерела водню - під час формування, а не пізніше через удари комет, які залишили б воду на поверхні, як припускали учені раніше.
