Литва має намір запропонувати союзникам по НАТО надати України План дій щодо членства (ПДЧ), який дозволить країні стати членом Північноатлантичного альянсу. Цю ініціативу вже підтримала Латвія.
Звичайно, що у конфронтації з РФ єдиний вихід для України – вступ до НАТО. Та, перш за все, підтримка буде залежати, в основному, від Сполучених Штатів. Адже вони є найбільшим контрибутором Північноатлантичного альянсу. Попри те, що все вирішується консенсусом, все ж таки вага голосу США в структурі НАТО найбільша. Втім, є певні питання щодо позиції таких країн як Німеччина та Франція, що можуть бути використані РФ для блокування цього процесу.
РФ та її сателіти в Європі, використовують наратив, що у випадку прийняття України до НАТО, Європа змушена буде воювати проти Росії
РФ та її сателіти в Європі, використовують наратив, що у випадку прийняття України до НАТО, Європа змушена буде воювати проти Росії. Але, на мій погляд, перше, що ми можемо зробити - у переговорному процесі з Альянсом використовувати один з механізмів обмежень. Адже перед тим, як приймаються рішення, країна може використати певні обмеження. Наприклад, Україна може сказати, що НАТО не використовує п’яту статтю щодо колективної безпеки у випадку з окупованими територіями – Кримом та ОРДЛО, а розповсюджується лише на можливий наступ, можливу атаку вже після вступу до лав Альянсу. Тоді це може зняти певне напруження з боку, скажімо, тих країн Європи, які можуть вагатися у цьому питанні.
Ми самотужки можемо владнати ситуацію з ОРДЛО. Але нам потрібно забезпечити певні гарантії того, що РФ не буде продовжувати повномасштабний наступ зі своєї території вглиб України. Адже як таких ризиків з боку ОРДЛО ми не бачимо, ми можемо їм протистояти, якщо Росія не буде підключати регулярні сили на інших напрямках, або застосовувати їх з «кордону» Криму, або з кордону Сумської чи Харківської областей
Тож використання поправки обмежень, про які я сказав, могло б стати корисним як для Європи, так для України. Тому що в принципі це влаштовує нас з точки зору гарантій безпеки.
Друге - проблема не зводиться до надання Україні ПДЧ. Проблема зводиться до того, аби країна демонструвала кроки щодо наближення до стандартів НАТО. Скажімо, з 2019 року ми не бачимо значного прогресу у наближенні до стандартів, все відбувається досить повільно і без ентузіазму українських державних органів. Ба більше, конфлікт між Генштабом та Міноборони навіть перейшов у судову площину (командувач повітряних сил, начальник Генштабу та головнокомандувач ЗСУ подали на Міноборони до суду через те, що міністр виніс їм сувору догану). І це, на жаль, не додає впевненості і позитивних сигналів нашим партнерам у тому, що Україна швидко рухається на шляху до членства в НАТО.
Україні варто більш гнучко використовувати ті механізми НАТО, які у нас є
Тому зараз питання не в тому, зручний для України час для отримання ПДЧ, чи не зручний. Питання - наскільки Україна зараз буде демонструвати свою готовність до швидких реформ. Це по-перше. А, по-друге, варто збільшувати контрибуції в Альянсі.
Адже, якщо взяти, наприклад, Грузію, то можемо стверджувати, що під час ПА НАТО Грузія завжди отримувала певні позитивні відгуки на свою діяльність. Тобто Грузія, попри окупацію та економічні трудності, постійно сприяє та збільшує контрибуцію в НАТО, свою присутність в місіях в Афганістан, в Іраці, в інших спільних місіях НАТО. Переконаний, що у випадку підвищення активності України в спільних місіях НАТО, ми зможемо змінити позицію певних країн щодо нас. Зокрема, тих, які намагаються обмежити власні видатки на НАТО, як, наприклад, Німеччина (на її адресу лунали такі звинуваченні з боку колишньої адміністрації президента США Трампа).
Тобто зараз Україні варто більш гнучко використовувати ті механізми НАТО, які у нас є.
Анатолій Баронін, директор аналітичної групи Da Vinci
