Роботу автоматичних детекторів запахів вдалося значно поліпшити, доповнивши сенсори штучним слизом. Як передає ВВС, відповідна наукова робота професора Університету Ворвіка Джуліана Гарднера (Julian Gardner) із співавторами опублікована в "Працях Королівського товариства".
Для створення слизу використовувалася суміш ряду полімерних матеріалів.
Детектори запахів мали значний недолік – вони набагато краще оцінювали силу запаху, ніж розрізнювали аромати. Робота Гарднера дозволила датчикам виконувати такі завдання, як розрізнення за запахом молока і вершків. Крім того, скоротився час, необхідний для аналізу.
Апаратура для вимірювання й оцінки запахів (ольфактометрії) широко використовується в харчовій промисловості, при виробництві ряду продуктів і напоїв. Існують також розробки для застосування ольфактометрів у цілях безпеки – на космічних кораблях і в рамках антитерористичних заходів.
В основі ольфактометричної техніки лежить той самий принцип, що й у людського нюху: численні датчики ідентифікують різні за конфігурацією молекули сполук.
Слиз, що покриває нюхові клітки тварин, має неоднакову реакцію на різні речовини. Тому вони з різною швидкістю проникають крізь слизовий шар і надходять на власне чутливі клітки. Мозок, обробляючи цю інформацію, може оцінювати склад повітря з достатньо високою точністю.
Додання аналогічної функціональності штучним вимірювачам запахів дасть змогу значно поліпшити їх чутливість, яка поки що значно нижча, ніж у живих істот.
У людини близько ста тисяч різних молекулярних рецепторів, які ідентифікують речовини, а прилади поки що здатні реєструвати від шести до дванадцяти запахів.
За оцінками дослідників, комерційне використання розробленої ними технології можливе в найближчі кілька років.
