Міжзоряну комету 3I/ATLAS відкрили всього п'ять з половиною місяців тому, і за цей час вона встигла розбурхати весь світ. Цей своєрідний об'єкт - лише третій міжзоряний гість, виявлений серед тисяч тіл, що пролітають через нашу Сонячну систему. І він уже викликає нескінченний інтерес.
В останні кілька тижнів з'явилося кілька досліджень, які пояснюють, що 3I/ATLAS відчуває так зване "негравітаційне прискорення". Однак, оскільки цей термін звучить так, ніби об'єктом рухає щось стороннє (наприклад, двигун космічного корабля, як вважають дехто), вчені вирішили роз'яснити, що це означає насправді, пише IFL Science.
Навколо цієї комети ходило багато дезінформації, включно із заявами про те, що це замаскований космічний корабель, який використовував зближення з Сонцем у жовтні (коли комети не було видно через яскравість зірки) для здійснення прихованого маневру та атаки на нашу планету.
Оскільки нічого подібного не сталося, увага тепер переключилася на негравітаційне прискорення, яке абсолютно нормальне для комет, але звучить як наукова фантастика.
Що таке негравітаційне прискорення
Негравітаційне прискорення означає, що небесне тіло зазнає прискорення, спричинене не гравітаційною силою інших планет або Сонця. Це наслідок дегазації (викиду газів).
Комети - це великі шматки льоду і каменю, які часто називають "брудними сніжками". Коли вони наближаються до Сонця, вони нагріваються і починають сублімувати. Це означає, що замерзлі льоди (вода, вуглекислий газ тощо) перетворюються з твердого стану одразу на газ, минаючи рідку фазу. Це не плавний процес: часто комети (і принаймні один відомий нам астероїд, 3200 Фаетон) викидають струмені матерії (джети), які формують хвіст і кому (хмару газу і пилу навколо ядра), які ви бачите на знімках.
Ці струмені можуть впливати - і часто впливають - на рух комети, створюючи негравітаційне прискорення. Точну динаміку розрахувати неможливо, тому що ядра комет крихітні за космічними мірками. Незважаючи на кому, яка може простягатися на 100 000 кілометрів, ядро знаменитої комети Галлея становить всього 15 кілометрів по найдовшій осі. Ядро 3I/ATLAS може бути набагато меншим.
Комета також обертається, підставляючи сонячним променям різні свої сторони в різний час. Комети - це не ідеальні кулі, а нерівні шматки породи, що нагадують картоплину. Ця нерівномірність говорить нам про те, що джети і дегазація можуть відбуватися на одній частині тіла сильніше, ніж на іншій, з різними інтервалами і з різним ефектом.
Нові дані про розмір і масу
Проте, в сукупності втрата матерії зрушує комету. У випадку з 3I/ATLAS дослідники змогли виміряти цей зсув, використовуючи телескопи навколоземного базування (включно з орбітальними, як-от Hubble), а також дані апарату Trace Gas Orbiter (Європейське космічне агентство) на орбіті Марса та місії Psyche (NASA) в глибокому космосі.
Ці об'єднані спостереження вказують на прискорення близько половини мікрона на секунду в квадраті. Це мізерно мало порівняно з гравітаційним тяжінням планети, але за постійного впливу це може з часом спричинити відхилення від передбаченої орбіти. І все ж зміна швидкості менш ніж на мікрон за секунду за секунду не схожа на дії штучного корабля, що намагається здійснити дивний маневр.
Однак автори нового дослідження змогли витягти з цієї крихітної варіації щось захоплююче. Вони оцінили масу комети до того, як вона наблизилася до Сонця і зазнала основної дегазації. Вони стверджують, що у вересні маса комети становила 44 мільйони метричних тонн; це приблизно в сім з гаком разів більше за масу Великої піраміди Гізи.
Якщо ця оцінка правильна, ядро 3I/ATLAS може бути трохи меншим за попередні оцінки - близько 375 метрів.
Раніше УНІАН повідомляв, що міжзоряна комета 3I/ATLAS може бути примітивним вуглецевим об'єктом, в якому спектри об'єкта порівнюються з недоторканими зразками NASA з Антарктиди.
