Підпишіться на нас в Google
Ґрунт на більшій частині території регіону Сахель, на південь від Сахари, настільки сухий, що перетворюється на тверду кірку. Температура часто перевищує 60 градусів Цельсія протягом дня, а вночі повітря різко охолоджується. У таких умовах дощова вода більше не проникає в землю, а випаровується майже миттєво, і насіння більше не може проростати.
У 2021 році дослідники випробували незвичайне рішення: вони випустили 500 шпороносних черепах на деградованій ділянці біля південної околиці Сахари. Цей вид, відомий у науці як Centrochelys sulcata, ідеально пристосований до життя в умовах екстремальної спеки та посухи. П'ять років по тому супутникові знімки зафіксували зелені плями, розкидані по піску, пише Antena 3 CNN. Черепахи нічого не садили.
Однак вони зробили те, що вміють робити інстинктивно: вирили нори.
Чим примітна ця поведінка шпороносної черепахи
Шпороноса черепаха – це найбільша сухопутна черепаха у світі та третя за величиною на планеті після галапагоської та альдабрської. Вага самців може перевищувати 100 кілограмів.
Однак не їхній розмір змінив ландшафт, а звичка рити глибокі нори, щоб врятуватися від екстремальних температур. Тунелі можуть сягати 10–15 метрів під землею і розбивати компактну кірку ґрунту.
Як тільки ця кірка тріскається, дощова вода починає проникати в ґрунт замість того, щоб стікати по поверхні. Земля утримує вологу довше, а насіння, яке раніше залишалося неактивним, починає проростати.
Ефект вже помітили в Сенегалі, де організація S.O.S. (Save Our Sulcata) реалізує програми розведення та реінтродукції черепах ще з 1992 року. Звіт Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) показав, що в заповіднику Village des Tortues у Нофлаї утримувалося понад 300 особин, частину з яких пізніше випустили на волю.
Як тунель перетворюється на маленький оазис
Черепахи не поширюють насіння навмисно і не "висаджують" рослинність. Однак розпушена земля навколо входів у нори створює стабільний мікроклімат, де волога зберігається довше.
Саме там починають з'являтися перші рослини. Згодом у більш вологому ґрунті заводяться комахи та мікроорганізми, і екологічний ланцюжок починає поступово відновлюватися.
Екологи називають таких тварин "інженерами екосистем", оскільки вони фізично змінюють середовище існування так, що це допомагає виживати іншим видам.
Дослідження, опубліковане в 2017 році в журналі Frontiers in Ecology and Evolution, підкреслило, що шпороноса черепаха має величезний потенціал у цьому напрямку, особливо в напівпустельних зонах, де вода і рослинність вкрай рідкісні.
Без техніки, іригації чи хімікатів
Проєкт, запущений у 2021 році, привернув міжнародну увагу, проте спроби реінтродукції черепах у Сенегалі почалися задовго до цього. У деяких групах, за якими велося спостереження, понад 80% тварин вижили протягом чотирьох років.
Дослідники підкреслили, що для посадки дерев не застосовувалася техніка, системи іригації або хімічна обробка ґрунту. Єдиним втручанням стало повернення корінного виду, який зник з багатьох районів через полювання, інтенсивне сільське господарство та надмірний випас худоби.
Згодом рослинність почала повертатися на ті ділянки, де раніше був лише пісок. Мова йде не про ліси, а про плями біорізноманіття, видимі навіть з космосу, навколо виритих черепахами нір.
Пустеля не зникне за одну ніч
Однак вчені попереджають, що черепахи не стали чудовим вирішенням проблеми опустелювання Сахари. Регіон Сахель страждає від посухи, кліматичних змін, надмірного випасу худоби та фрагментації середовища існування.
Більше того, сам вид, який зараз допомагає відновлювати рослинність, перебуває в небезпеці. МСОП відносить шпороносу черепаху до видів, що перебувають під загрозою зникнення, а її популяція стрімко скорочується на більшій частині природного ареалу.
Приблизно 60% загроз пов'язані зі знищенням середовища проживання, а решта ризиків включають зміни клімату, полювання та нелегальну торгівлю екзотичними тваринами.
Дослідники зазначили, що успіх подібних проєктів, як і раніше, залежить від кількості опадів, контролю за випасом худоби та методів довгострокового управління земельними ресурсами. Проте експеримент показав, наскільки важливою може бути роль одного-єдиного виду у відновленні практично зруйнованої екосистеми.
Раніше УНІАН повідомляв, що вчені виявили в океані полярну акулу з рекордним віком.
