Анастасія Шестопал 8 квітня потрапила під російський удар, коли чекала на евакуацію на вокзалі Краматорська, внаслідок чого втратила ногу.
Про те, як склалося її життя після цього трагічного дня вона розповіла виданню Радіо Донбас.Реалії.
Студентка Київського національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова Анастасія Шестопал 13 років професійно займалася танцями та мріяла здобувати освіту акторки в одному з львівських вишів.
Зараз Анастасія проходить протезування у Німеччині.
Анастасія вирішила поїхати до Дніпра, коли через постійні обстріли в місті вже стало небезпечно залишатися. Вона знайшла перевізника саме з Краматорська, хоча сама перебувала у Дружківці. Сім’я Анастасії до останнього не хотіла залишати домівку, тому дівчина виїздила без рідних.
У момент вибуху дівчина читала книгу на лавочці біля вокзалу, але невдовзі впала на землю.
"Після першого "прильоту" я розуміла, якщо буде другий – шанс вижити в мене мінімальний. І ось одразу я почула другий вибух. Тоді я боялася, що моя ліва нога просто відвалиться в момент, коли мене підійматимуть рятувальники. Вона була дуже поранена", – згадує дівчина.
За словами Анастасії, вона два рази кликала на допомогу, але ніхто з натовпу не наважився підійти. Приблизно за 10 хвилин після обстрілу прибули рятувальники, один з них сказав: "Важка дівчина". Сама Анастасія намагалася не дивитися, що сталося з іншими, бо боялася втратити свідомість.
"Невдовзі прийшли рятувальники та на ношах занесли мене у вокзал. Я досі шокована, що змогла вижити, бо втратила дуже багато крові. Усе було, як у фільмах. Єдине, що я чітко пам'ятаю – як я лежу у своїй великій калюжі крові. На швидкій я встигла сказати близьким, що їду в лікарню. А після операції я впала в кому", – розповіла дівчина.
Рідним Анастасії лікарі не давали гарантій, що вона виживе. Внаслідок обстрілу їй довелося пережити сім операцій. Але ліву ногу так і не вдалося врятувати.
"Мені намагалися залишити ногу. Мама постійно питала в лікарів, чи буду я ходити. А вони сказали молитися, аби я взагалі вижила. Пам’ятаю, як я благала лікарів врятувати мою ногу, я молила їх зробити все можливе. Але, перебуваючи в палаті, мені ставало все гірше, тому медбрат покликав лікарів. Того ж вечора мені провели екстрену операцію. Коли я прийшла до тями, то побачила, що ноги вже немає", – розповіла Анастасія.
Зараз дівчина перебуває в німецькому місті Ессен. Там вона продовжує навчатися, займатися спортом та вже звикає до протезу.
"Моє життя поділилося на "до" та "після". Зараз я вже зовсім інша Настя. Мене дуже підтримували, але я не розуміла, як я буду жити з однією ногою. Я все життя займалася танцями та вела активний спосіб життя. Як буде зараз? Потім я почала потрохи ставати на ногу та пробувати робити щось самостійно. І я зрозуміла, як багато речей я можу робити навіть на одній нозі".
"Зараз я веду свій блог. Ще я почала займатися тим, чим завжди хотіла – вокалом. Я мріяла про це, але чомусь ніколи не наважувалася розпочати. І зараз той момент, коли внутрішні установки перестали працювати, а я роблю тільки те, від чого отримую задоволення. Вчу англійську та німецьку, займаюся пілатесом та намагаюся повернути своє активне життя. Я переконана, що померти набагато легше, ніж продовжувати жити. Люди, які переживають подібні ситуації, стають дуже сильними", – пояснила Анастасія.
Протягом останнього місяця дівчина тренується ходити на протезі. Фізіотерапевти, за словами Анастасії, дивуються її швидкій реабілітації. На це вона жартуючи відповідає, що, на жаль, поки танцювати на ньому не навчилася.
"Коли я почала ставати на протез, то було відчуття, що ти стоїш ніби на двох ногах. Я люблю експериментувати, тож вчора натягнула на цей протез штани. І було таке відчуття, що зовні нічого не змінилося. Коли я вперше виходила на вулицю, то здавалося, що на мене дивляться абсолютно всі. Зараз я розумію, що люди, звичайно, будуть звертати увагу, бо я з великою металевою ногою", – поділилася дівчина.
Після закінчення курсу реабілітації Анастасія планує повертатися в Україну. Тут її чекають рідні, друзі та студентське життя.
"Звичайно, я планую повертатися в Київ. У мене з’явилося дуже багато нових планів та цілей, мене вже всі чекають. Знаю, що я не зможу повернутися до того життя, що мала раніше. Але я завжди можу знайти щось нове для себе, яке буде не гіршим. Найголовніше те, що я живу – і це я не перестану цінувати ні з двома ногами, ні з однією", – підсумувала вона.
Удар по вокзалу Краматорська
8 квітня окупанти з "Точки-У" завдали ракетного удару по залізничному вокзалу Краматорська. Під час обстрілу там перебували близько 4 тис. людей, оскільки тривала евакуація жителів Донеччини до безпечніших областей України. В результаті ворожого обстрілу загинула 61 людина і 121 отримала поранення. Удари були завдані з Шахтарська або Старобешевого, які перебувають під окупацією з 2014 року.
