Осінь неодмінно приходить, і 2 вересня 2024 року діти (там, де це можливо) прийдуть до шкіл та садочків. Але на третьому році повномасштабної війни ще важко сказати, що наші заклади освіти підготовлені до початку нового навчального року.
Тут мова і про проблеми з реконструкцією, ремонтними роботами та побудовою нового укриття (по всій країні ситуація нерівномірна), а також про те, що навіть в населених пунктах з умовно безпечної зони (ДСНС розподіляє Україну на умовно безпечні, відносно безпечні та небезпечні території), навчання офлайн може бути ризикованим. Тому єдине правило для всіх регіонів, де можливе очне навчання - наявність укриття.
Однак батьки постійно пишуть, що укриття часто не мають вентиляції, не розраховані на загальну кількість всіх учасників освітнього процесу, що відсутні стаціонарні туалети, ремонти ще відбуваються, або ремонти ще не починались - і так скрізь по всій країні, ситуація різна.
Тривають роботи по встановленню пожежної сигналізації, але чекати, що її встановлять в усіх школах за рік, коли її не було 30 років (не працювала) - марні сподівання.
Про забезпеченість інтернетом майже скрізь пишуть, що він або є і поганої якості, або його не має. Або інтернет - для адміністрації закладу і користуватись дітям не дозволяють.
Батьки навіть писали, що на зборах вже повідомили про неможливість зв’язку з дитиною у разі перебування в укритті…
Якщо зачепити тему того, як укриття облаштовані в контексті потреби проводити в них повноцінний процес навчання в них – не неможливо. Так, є новозбудовані укриття й укриття, які мають велику площу під самою школою - з достатньою висотою, з вентиляцією, з вдома і більше евакуаційними входами/виходами, зі стаціонарними санвузлами, з можливістю організації спортивної зали й т.д. Так, є окремі школи в громадах, які спромоглися облаштувати цілі стаціонарні класи в укриттях: дітей заводять у класі під землею, або хоча б ділять по паралелях і продовжують навчання. Але це не системно.
Також маємо відверто сказати, що використання державних коштів на облаштування укриттів в закладах освіти далеко не завжди ефективне і прозоре. За цим слідкує Державна аудиторська служба, і прикладів чимало.
Ще одне болюче питання – блекаути. Міністерство освіти і науки України рекомендує закладам освіти якнайшвидше встановити сонячні батареї або вітрові генератори. Ініціатива, хоч із запізненням, хороша, але поки що все відбувається на рівні листів та обмірковування, як це зробити. У кращому випадку, зараз школи забезпечені генераторами та паливом для їх роботи.
І якщо говорити, чи спромоглися ми створити повноцінний процес дистанційної освіти – ні, нам за п’ять років цього не вдалося. Інструментарію для повноцінної роботи вчителів та учнів держава не забезпечує. І якщо щось працює, то мова про майстерність окремих педагогів і шкіл/садочків, а також спроможність батьків оплачувати освіту власної дитини у дистанційному форматі із залученням репетиторів, купівлею всіх необхідних гаджетів, роутерів з акумуляторами і т.д.
Тому повноцінного навчання під час відключень світла не буде. Ні в укриттях, ні в дистанційному форматі. Прикро, проте чесно.
Ще одне питання яке викликає занепокоєння батьків - це питання організації харчування дітей під час довготривалого вимкнення світла.
Це питання - обов’язок і виклик місцевої влади. І, за досвідом минулого року - не всім вдалося забезпечити дітей харчуванням, навіть перекусами.
Квестом може виявитись і дорога до школи: коли рано темніє, у "темні часи" не працюють світлофори та вуличне освітлення, на додачу - постійні повітряні тривоги.
Ще кілька новацій: з нового навчального року в багатьох школах працюватиме спеціальний поліцейський – офіцер Служби освітньої безпеки (або СОБ). Сподіваюсь, що вони будуть проводити роботу з батьками та учнями саме з питань безпеки через ті обставини, які ми маємо у реальному житті - без світла і постійними повітряними тривогами.
Також в багатьох школах країни зараз відкриваються так звані класи безпеки. В них фахівці мають навчати дітей пожежної та мінної безпеки, правил дорожнього руху, також у цьому просторі проводяться навчання з домедичної допомоги.
Ще кілька змін в умовно звичному шкільному розкладі воєнного стану: оновлений шкільний предмет "Захист України" для учнів 10-11 класів. МОН зазначає: "В оновленій програмі є 10 модулів, серед них, наприклад, домедична допомога в умовах бою, військові технології, у тому числі БПЛА, радіозв'язок, і інформаційна війна…". А також впровадження ідеї першої леді Олени Зеленської "Уроки щастя". Чесно кажучи, важко зрозуміти, як все це буде відбуватись, але в мережі вчителі вже виказали своє незадоволення, рівно як і батьки. Я б сказала так: нам ще кілька уроків, і шестиденний навчальний тиждень дитини можемо вводити на постійній основі.
Річ у тім, що у деяких регіонах країни, зокрема на Черкащині, Житомирщині, в Київській області, вже оголосили, що цього року у школярів буде шестиденний робочий тиждень, щоб у "темні і холодні" місяці, діти не ходили до закладів освіти. Як це позначиться на навчанні? Записок від батьків про відсутність дитини в суботу "через сімейні обставини" буде багато. Тому розглядати цю ініціативу як таку, що допоможе надолужити освітні втрати, я не можу.
Виваженішим рішенням було б, аби ми подумали над змінами в освітніх програмах.
Адже говоримо про навантаження дітей, але не можемо об'єднати зарубіжну літературу, українську літературу та мову в один предмет. Те саме з історією України та світовою історією: хіба Україна - не частина світової історії? Звісно, це питання торкається ставок, факультетів, спеціальностей, освітніх програм, друку підручників і всіх надбудов, які роками обслуговують певний напрямок в освіті. Ніхто не хоче виходити з цієї зони комфорту. Простіше просто декларувати глибоку занепокоєність навантаженням дітей, і одночасно вводити шість днів навчання на тиждень…
І на останок про майбутні зміни - саме зараз МОН пропонує для громадського обговорення проєкт постанови КМУ "Про внесення змін до Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку, вихованців та учнів". Тут, нас, батьків, чекають неприємні речі - якщо його приймуть у редакції, яка є, вчителі будуть змушені кожні 5 днів повідомляти поліцію про відсутність дітей з невідомих або без поважних причин. Що освітяни будуть визначати як поважні причини? Ніхто не знає.
Поки що очевидно - шкільне життя 2024/2025 однозначно буде іншим. З "профілем дитини", уроками щастя, недобудованими укриттями, без організації харчування та за відсутності світла, тривалими повітряними тривогами, з професійними і не дуже вчителями, з постійними викликами і подіями. Але все одно - шкільне життя буде цікавим і турбулентним.
Олена Парфьонова, співголова ГО "Батьки SOS"
