Весна – чудовий час для подорожей, особливо до таких неймовірних місць, як село Витачів у Київській області.
- Місце сили, що надихало самого Тараса Шевченка
- Нове життя
- Зворотній бік популярності
- Як працює пекарня
- Як доїхати до Витачева з Києва
Місце сили, що надихало самого Тараса Шевченка
Вперше я потрапила до Витачева у 2017 році в рамках автобусної екскурсії до Канева – на шляху наш гід робив ще кілька зупинок в мальовничих місцях, втім, здебільшого без будь-яких туристичних зручностей.
Зокрема, до Витачева фактично не було проведено жодної дороги, а галасливі компанії любителів хильнути міцненького заїжджали на траву прямо під каплицю, потім залишаючи за собою купи сміття. І хоча ці мальовничі схили з неймовірними краєвидами на Дніпро радували око, загальна атмосфера навколо не надто надихала.
І це було дуже прикро, адже насправді це місце має давню історію. По-перше, село Витачів вважається одним з найдревніших поселень Полянського князівства та Київської Русі – згідно з наявними історичними даними, воно було засноване приблизно у 4 столітті нашої ери, тоді як перша літописна згадка про нього датується 949 роком. Згодом тут вже функціонував великий річковий порт та влаштовували з'їзди київські князі. Усі ці дані підтверджуються результатами археологічних розкопок, проведених тут у 1960-1970-х роках.
А ще Витачів пов'язують з видатним українським митцем Тарасом Шевченком – подейкують, він любив блукати цими крутими схилами, шукаючи натхнення, та навіть хотів придбати тут собі землю, однак не судилося.
У 1991 році у Витачеві з'явилися кілька архітектурних об'єктів, які згодом стали його головними візитними картками – дерев'яна козацька капличка, створена за кресленнями самого Тараса Шевченка, і дерев'яний млин. Вони мали стати початком так званої "Української духовної республіки" – гуманістичної концепції, започаткованої українським письменником, філософом і дисидентом Олесем Бердником.
Власне, цю капличку та інші об'єкти навколо неї Бердник збудував власноруч, однак подальшим його планам не судилося бути реалізованими через погіршення стану здоров'я – у 1996 році у Олеся Павловича стався перший інсульт, а у 2003 році він пішов з життя у віці 76 років.
Нове життя
Наступні пару десятиліть це місце залишалося занедбаним. У 2007 році частину землі з невеличкою хатою прямо біля каплиці придбала подружня пара лікарів з Києва – Олександр та Ірина Собко. Спочатку вони планували облаштувати для себе тут дачу, щоб їхні діти могли бути ближчими до природи. Втім, у 2014 році, остаточно втомившись від галасу великого міста, вони переїхали туди на постійній основі.
Кілька років родина Собко витратила на "перевиховання" відпочивальників, які періодично навідувалися на ці схили – з гучною музикою, сміттям та алкоголем. По мірі того, як вони власними силами і коштом працювали над відновленням архітектурних об'єктів та інфраструктури у Витачеві (Олександр самостійно засипав дорогу сюди ґрунтовкою, а пізніше сільська громада забезпечила її асфальтованим покритям), сюди потягнулося більше туристів, вже усвідомлених.
Як згадують Олександр і Ірина, з часом люди почали стукатися до них у двері, думаючи що там є кафе чи магазин – так в них народилася ідея побудувати тут пекарню "Витач". І не звичайну, а таку, щоб відповідала духу цього місця – хліб тут пекли за старовинними рецептами на заквасці в справжній цегляній печі. Задля цього Олександр, який раніше не мав жодного стосунку до гастрономії, вивчився на пекаря.
"Хлопці приїжджають з передової сюди до нас, стають і кажуть "Ми не віддамо їм це" (росіянам – ред.). І таких місць в Україні багато, їх треба відкривати. Ми простий приклад цього. Ми проста сім'я, яка просто почала опікуватися цим місцем – поволі, поволі, і відчули, що людям воно потрібне і на городі збудували пекарню. Це наша хата, ми тут живемо. Збудували пекарню на дровах, тому що відчули, що має бути все справжнім", – розповів Олександр Собко під час презентації нацпрограми "Подорож до себе. Шляхи відновлення", яку представили саме у Витачеві раніше цього тижня.
Пекарню планували відкрити до Великодня 2022 року, однак у плани втрутилася повномасштабна війна Росії в Україні – і господарі пекарні вирішили відкритися раніше, щоб на волонтерських випікати хліб на потреби армії та усіх, хто його потребував. Пізніше вони згадували, що це допомогло ще більше об'єднати місцеву громаду – і тепер їхній бізнес забезпечує роботою багатьох жителів Витачева.
"Я дуже вірю в силу українців. Перші дні повномасштабки показали: коли ми разом, то нас нічого не здолає. Пекти ми почали 26 лютого 2022 року. Великдень і Святвечір – це такі дні, коли, де б ми не були, ми їхали до моєї бабусі. Бабуся 1927 року народження. 1933 рік – Голод, 1947 рік – Голод. Друга світова війна. Вона мене завжди вчила любити хліб, любити людей, які збирають хліб, любити людей, які печуть хліб. І ніколи не дозволяла викидати шматочок хліба. Тому коли почалася повномасштабна війна, ці її слова дуже сильно в пам'яті піднялися – вона говорила: "Поки печеться хліб і горить в печі, Україна жива", – розповіла Ірина Собко.
На Великдень 2026 року в пекарні "Витач" підготували особливу програму – напекли святкову випічку, а також організували освячення великодніх кошиків у каплиці біля неї (відбуватиметься з 12:00 до 13:00).
"На Великдень ми печемо папушники. Це старовинна історія. Це не паска. Взагалі, паскою в Україні називається круглий хліб, де написано "Христос Вокрес" або просто "ХВ", хрестик, з тіста орнамент. І це хліб. Тобто він не солодкий. Він ставиться на стіл, запалюється свічечка. Оце є паска. А солоденька історія – насправді ніколи паскою не називалася. Це вже за "совєтів", там були підміни понять масові. Це папушник. Ось ми печемо їх за 200-літнім рецептом в печі на дровах", – пояснив власник пекарні "Витач".
Зворотній бік популярності
Нині у вихідні та святкові дні протягом усього року в це місце з'їжджаються величезні натовпи туристів, а біля кафе та вбиральнь збираються чималі черги. Тож за можливості радимо обирати для поїздки будні дні (окрім понеділка і вівторка).
Найбільше людей збираються тут в травні-серпні, коли місцеві схили покривають зеленню та польовими квітами.
Водночас Ірина та Олександр зізнаються, що поки розширюватися не планують, бо банально немає де. Нині пекарня вже займає всю землю у їхній власності, а території навколо належать до природного заповідника.
Переважну більшість своєї продукції вони продають саме у пекарні у Витачеві, ще якусь частину передають на волонтерських засадах військовим на фронт, дещо продають в спеціалізованому магазині в Українці та ще трохи хліба постачають одному зі столичних ресторанів.
Як працює пекарня
Пекарня "Витач" відкрита для гостей з 8:00 до 18:00 з середи до неділі, а понеділок-вівторок – вихідні дні.
Періодично там влаштовуються різноманітні культурні заходи – святкування традиційних свята, як от, наприклад, Івана Купала, або майстер-класи з випікання хліба. За анонсами можна слідкувати на офіційній сторінці закладу в Instagram.
Як доїхати до Витачева з Києва
Головна проблема багатьох прекрасних місць в Україні – транспортна доступність, а точніше її відсутність. От і до Витачева найкраще їхати на власному авто – з Києва дорога займає близько години, і не всі ділянки на маршруті наразі якісні. На шляху також можна зробити кілька зупинок в інших мальовничих місцях, наприклад, у Трипіллі.
Крім того, чимало екскурсій до Витачева, часто в комбінації з іншими місцями, пропонують численні столичні екскурсійні фірми. В середньому вартість таких екскурсій становить 1000 гривень з людини, залежно від маршруту.
Також туди можна спробувати доїхати маршрутками. Від станції метро "Видубичі" до Витачева ходять кілька прямих маршруток на день, також можна сісти на автобус до Ржищева і попросити зупинитися на "повороті до Витачева".
Ще один варіант – доїхати автобусом з Києва до Обухова (наприклад, від Центрального автовокзалу), а там пересісти на маршрутку до Витачева.
Втім, варто бути готовими до того, що приміський громадський транспорт в Україні, на жаль, не завжди ходить за розкладом, і є великий ризик, що якась з потрібних вам маршруток не приїде, а тому доведеться ловити попутку чи викликати таксі.
***
В Україні є ще багато прекрасних місць з неймовірним туристичним потенціалом, які чекають свого часу, щоб нарешті отримати той необхідний імпульс для розвитку. І чудово, коли є місцеві бізнеси та громади, готові їх розвивати.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Біля курорту Сатанів облаштували 32-кілометровий туристичний маршрут: чим він цікавий
- Щоб переночувати в горах: на Закарпатті створили карту прихистків для туристів
- На Бакоті з'явились три нові туристичних маршрути
Читайте свіжі новини туризму, шукайте ідеї для подорожей і дивіться мальовничі фото з усього світу на Телеграм-канал УНІАН.Туризм.
