Українські воїни вийшли з території маріупольського комбінату "Азовсталь", де мужньо тримали оборону понад два місяці. Відомо, що їх, у супроводі російських військових, вивезли на територію, підконтрольну наразі Росії: більшу частину до колишньої виправної колонії в Оленівці, а важкопоранених бійців – у лікарню в Новоазовську Донецької області.

Оскільки українські військові перебувають зараз на підконтрольній Росії території, вони вважаються військовополоненими.

Одним з реальних способів визволення українських воїнів, станом на сьогодні, є їх обмін на полонених військових Російської Федерації

Про це говорить стаття 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 1949-го року: військовополоненою є особа, яка потрапила в полон супротивника й належить серед іншого до особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення чи добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил. Варто також додати, що особа вважається військовополоненою з моменту, коли підпадає під владу супротивника та до моменту її остаточного звільнення (абзац 1 статті 5).

Женевська конвенція встановлює численні гарантії поводження із військовополоненими, включаючи забезпечення їх належним медичним обслуговуванням та харчуванням. Але Росія неодноразово демонструвала своє ставлення до норм міжнародного права, яке нічим іншим, як абсолютною зневагою не назвеш. Тому допит наших захисників із застосуванням жорстокого поводження, приниження та навіть тортур, на жаль, є більш ніж ймовірним.

Про жодний міжнародний трибунал не може йти мови

Одним з реальних способів визволення українських воїнів, станом на сьогодні, є їх обмін на полонених військових Російської Федерації. А дієвим механізмом може стати залучення до цих переговорів представників країн, з якими Росія зберегла торговельні відносини та які одночасно є нашими союзниками. Йдеться про Туреччину та особисто Реджепа Ердогана, адже з початку війни усі переговори із Росією були проведені у тому числі завдяки офіційній Анкарі.

Водночас слід бути готовим до того, що процес обміну захисників полку "Азов" буде тривалим та важким, адже вже зараз в Росії активно пропагується ідея заборони обміну бійців полку "Азов" на законодавчому рівні. Сьогодні, 26 травня, Верховний суд РФ планує розглянути у закритому судовому засіданні позов Мін’юсту РФ про визнання полку "Азов" терористичною організацією і заборону її діяльності на території Росії.

Ймовірно, сам факт наявності у РФ законодавчої заборони на обмін наших воїнів буде активно використовуватись російською стороною під час переговорів про обмін.

Крім того, потреба у визнанні полку "Азов" терористичною організацією може бути одним з кроків для укріплення позицій Росії на міжнародній арені. Зокрема, вона може використовувати таке штучно створене рішення про терористичну організацію як виправдання продовження війни.

Упродовж наступних декількох місяців варто очікувати від кремлівської влади публікації відео допитів наших полонених захисників та ініціювання відносно них сфабрикованих та юридично нікчемних обвинувачень.

Також, враховуючи визнання Росією "ЛНР" та "ДНР", а також ратифікацію російським парламентом Договорів про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між Росією та її маріонеточними утвореннями, можливо припустити проведення "судових процесів" як за законами самопроголошених республік, так і за законами Росії. Недарма 23 травня очільник так званої ДНР Пушилін озвучив заяву про створення спеціального міжнародного трибуналу для розгляду обвинувачень проти наших захисників. Проте важливо розуміти – ця заява пролунала з уст представника самопроголошеної республіки, створення та існування якої весь цивілізований світ не визнав. Тому про жодний міжнародний трибунал не може йти мови.

Якщо Верховний суд РФ прийме рішення про визнання полку "Азов" терористичною організацією, можливо припустити, що обвинувачення проти наших захисників можуть бути засновані, у тому числі на участі у терористичній організації (стаття 205.5 КК Росії), як це відбувається зараз із кримськими татарами.

Та навіть після цього, за нашою оцінкою, для повернення українських полонених воїнів додому Україні знадобиться не менше як рік.

Елеонора Ємець, радник, керівник практики кримінального права ADER HABER