У червні 1941 року під час операції "Барбаросса" – масованого німецького вторгнення в Росію – за перший тиждень було знищено понад 3500 радянських літаків. Багато з цих літаків були знищені просто на землі безперервними ударами по авіабазах. Та у випадку України було б небезпечно вважати, що успіх в атаках на аеродроми є рішенням проблеми з пануванням російських літаків в повітрі, тому що це не так.
Про це пише Центр аналізу європейської політики (CEPA). Незважаючи на те, що у повітряній війні Україна відстає за чисельністю і озброєнням, вона, можливо, знайшла спосіб боротьби з російською авіацією. У червні українські безпілотники під час атаки на аеродром на півдні Росії пошкодили один, а можливо, і два Су-57 – найсучасніші російські винищувачі-невидимки – під час атаки на аеродром на півдні Росії. Це не перший випадок, коли російській авіації підрізають крила.
Атаки на аеродроми з використанням безпілотників, ракет і навіть диверсантів знищили або пошкодили десятки літаків і гелікоптерів ворожої армії. Але ці удари, як правило, були спрямовані на авіабази, розташовані досить близько до українського кордону.
"Саме тому ці продірявлені осколками Су-57 мають турбувати Кремль, і не лише тому, що було пошкоджено багато дорогої техніки. Атака сталася на авіабазі в Ахтубінську, приблизно за 370 миль (біля 600 км) від України. Якщо українські безпілотники можуть проникати так глибоко в Росію, і якщо США дадуть дозвіл вражати наземними балістичними ракетами ATACMS цілі на всю їхню дальність у 190 миль (біля 300 км), то численні російські аеродроми стануть вразливими", – пояснюється в матеріалі.
Базування літаків аеродромів, розташованих близько до фронту, збільшує корисне навантаження і час перебування літаків над полем бою, але водночас робить їх більш вразливими до атак. Натомість базування літаків в тилу зменшує їхню вразливість, але водночас і бойову ефективність, а також збільшує навантаження на дефіцитні ресурси, такі як повітряні паливозаправники для дозаправки в повітрі.
За іронією долі, російські військово-повітряні сили опинилися під загрозою саме тоді, коли вони починають мати вирішальний вплив на хід війни. Незважаючи на те, що Росія має більше і кращі літаки, ніж Україна, російські військово-повітряні сили виявилися напрочуд неефективними.
Однак цього року російські пілоти "знайшли свою нішу" – скидання гігантських планерних бомб з GPS-наведенням. Ця зброя не така точна, як американська JDAM, і вона часто падає на російські міста. Але російські бомби також знищують українську оборону, що дозволило окупантам просунутися на фронті.
"Для України планерні бомби є однією з найприкріших загроз війни. Російські літаки можуть скидати їх на відстані 40 миль (біля 65 км) за лінією фронту, за межами досяжності українських зенітних ракет. Підірвати ці бомбардувальники ще до того, як вони піднімуться в повітря, – приваблива перспектива. Проте знищити велику військово-повітряну силу противника на землі – Росія має понад 1 000 винищувачів і бомбардувальників – нелегка справа. Незважаючи на те, що радянські ВПС були розгромлені в 1941 році, вони змогли відновитися, і до 1945 року домінували в небі Східного фронту", – нагадує автор матеріалу.
Найуспішнішими кампаніями з "блокування" аеродромів є раптові атаки на ворогів, які нічого не підозрюють і зручно вишикували свої літаки на злітно-посадковій смузі. Але це удар, який зазвичай спрацьовує лише один раз, поки противник не адаптується. Росія не може зупинити всі українські безпілотники або ракетні атаки на свої авіабази. Але вона може дислокувати літаки в укріплених укриттях або захищати їх за допомогою GPS-перешкод і засобів протиповітряної оборони.
Це не означає, що Україна повинна припинити атакувати російські аеродроми. Змушуючи Росію розміщувати свої літаки далі в тилу, Україна знизила їхню ефективність. Перенаправлення систем протиповітряної оборони і радіоелектронної боротьби з лінії фронту на оборону авіабаз допомагає українській армії. Нові технології, такі як стійке до перешкод GPS-наведення і автономні безпілотники, керовані штучним інтелектом, можуть дозволити українській зброї проникати крізь російську оборону.
Тим не менш, Україна не може знищити ворожу авіацію на землі. Це наводить на думку про старомодний спосіб знищення літаків противника – збивати їх у бою "повітря-повітря", як у часи Другої світової робили американці. Та українським повітряним силам бракує чисельної і технологічної переваги, яку мали американські війська в 1944 році.
"Незабаром вони отримають близько 65 винищувачів F-16 від європейських донорів. Цього замало для досягнення переваги в повітрі. Але в поєднанні з безпілотниками і ракетними атаками на аеродроми, Україна може бути здатна хоча б частково нейтралізувати російську ударну авіацію. Все це створює тривожну можливість. Якщо західні країни вважають, що Україна може знищити російську військово-повітряну компоненту на землі, то, можливо, не буде такої нагальної потреби в наданні винищувачів, які насправді можуть змінити ситуацію. Це було б помилкою. Повітряна війна буде виграна в повітрі, а не на землі", – резюмував автор матеріалу.
Війна в Україні: це варто знати
Сполучені Штати Америки поки що не змінили своєї позиції щодо завдання ударів переданими Україні ракетами ATACMS вглиб Росії – заборона на їх застосування по обʼєктах, розташованих на території країни-агресорки, продовжує діяти. Про це сказав радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван.
Тим часом у Росії випробовують броньоване покриття, аби захистити об'єкти від атак дронів. Кожна плита важить 30 кілограмів, тому їх потенційно можуть встановити на нафто- і газосховищах, складах боєприпасів та об'єктах енергетичної інфраструктури.
