Одного дня в липні троє російських журналістів з Росії приземлилися в Центрально-Африканській Республіці, щоб розслідувати свою історію.
Кирило Радченко, Олександр Расторгуєв і Орхан Джемаль розслідували активність таємної групи російських найманців «Вагнер», яка розбила свої табори в африканській країні. Вона належить одному близьких соратників президента Росії Володимира Путіна. Через три дні журналісти вже були мертві.
Про це в редакційній статті пише Washington Post, додаючи, що їх розстріляли із засідки на заміській дорозі вночі. Факти дуже розмиті. Офіційні заяви говорять, що на російських журналістів напали грабіжники. Але питання викликають обставини їхньої смерті. Щойно вони почали шукати відповіді про «чорні» справи Кремля, їх убили.
Читайте такожNew York Times: Загадкова смерть росіян в Африці викриває зловісні наміри Кремля
Група «Вагнер», бойовики якої воюють також у Сирії, була заснована Євгеном Пригожиним, відомим як «особистий кухар Путіна». Він також володіє фабрикою тролів, яка брала активну участь у російських спробах вплинути на американські вибори в 2016 році.
Журналісти, які намагалися викрити діяльність «Вагнера» в Африці, були досвідченими у своїй справі. Джемаль робив репортажі про війни в Грузії і Україні. Расторгуєв був кінорежисером, який прославився документальними фільмами, які викривали чорні справи Путіна. Радченко був також досвідченим фотографом.
Читайте такожЗолото для "кухаря Путіна": стало відомо, що привело найманців з Росії в Африку
Видання зауважує, що, нажаль, вбивство і ув’язнення журналістів – це проблема, яка стає дедалі поширенішою у світі. І напад на редакцію Capital Gazette у американському Аннаполісі 28 червня був одним з таких випадків. Цього року у світі 39 журналістів загинули, виконуючи свою роботу. Для порівняння, за минулий рік таких випадків було 46. Про це свідчать дані «Комітету з захисту журналістів». Також, в організації зафіксували, що у 2017-му 262 журналістів кинули за грати за їхню професійну діяльність. При цьому, найбільше така розправа відбувалася в трьох країнах: Туреччині, Китаї і Єгипті.
Однак, кричущі випадки переслідування журналістів відбуваються і в інших куточках світу. Приміром, нещодавно влада М’янми кинула за ґрати двох працівників інформаційної агенції Reuters за репортажі про жорстоку розправу і видворення мусульманської меншини рохінджа. А у Венесуелі за минулий рік було закрито 70 газет, радіостанцій і телеканалів.
Щоб зупинити вбивства і незаконні ув’язнення, важливо, щоб кожен випадок отримав розголос, а винних притягнули до відповідальності. Адже це насильство націлене не лише проти репортерів, а й проти їхніх читачів і глядачів, від яких намагаються приховати важливу правду і чий голос намагаються придушити. Цензура – жорстокий інструмент у чорному мистецтві диктаторів і автократів. А насильство проти журналістів – це найбільш радикальна форма їхнього бажання придушити правду.
