У газопроводі «Північний потік-2», який будує російський енергетичний гігант «Газпром» для поставок газу з Росії в Німеччину напряму через Балтійське море, є щось в дусі Джорджа Орвелла. Офіційне обґрунтування проекту стверджує, що Європі потрібно більше газу. А російська нова «труба» - найкращий спосіб його отримати.
Однак, «Північний потік-2» в сукупності з іншими запланованими проектами лише скоротить російські експортні можливості. Хоча проект обіцяє «подальшу диверсифікацію енергетичних маршрутів у Європі», насправді він сконцентрує російські поставки в єдиному коридорі в Балтійському морі. Російський газ лише омине Україну, скоротивши потік через її систему до 10% від поточних об’ємів. Про це пише Foreign Policy.
Читайте такожAtlantic Council: Україна і США разом можуть покінчити з енергетичними війнами Росії
Дивно, що європейські лідери, стривожені енергетичною безпекою й економічним здоров’ям свого партнера України, погоджуються з побудовою трубопроводу «Північний потік-2». Але принаймні деякі європейські політики вірять в обіцянки Кремля, що трубопровід не нашкодить українським інтересам. А краще не вірити. Президент Росії Володимир Путін використовував трубопроводи «Газпрому» і раніше, щоб завдати болю Європі й Україні. Й він зробить це знову.
Побудова додаткового трубопроводу зазвичай дійсно означає збільшення постачання газу. Але лише в тому випадку, якщо старий маршрут не буде знищений. На жаль для європейських споживачів, «Газпром» планує відмовитися від експлуатації експортних трубопроводів, пропускна здатність яких в кілька разів більша, ніж в «Північного потоку-2». Зокрема, йдеться про ті сполучення, які пов’язані з Україною і через які щороку в Європу можна перекачати 146 мільярдів кубометрів газу.
Згідно з «програмою оптимізації», ухваленою в «Газпромі», компанія збирається скоротити потужність трубопроводів, які доставляють газ до російсько-українського кордону, до 10-15 мільярдів кубометрів на рік. Іншими словами, після закінчення побудови «Північного потоку-2» загальні російські потужності в експорті газу в Європу будуть зменшені до 85 мільярдів кубометрів на рік.
Читайте такожPolitico: Євросоюз бореться з "Північним потоком-2" і водночас захищає його від США
Згідно з публікацією в корпоративному журналі «Газпрому» за грудень 2018 року, компанія вже зняла з експлуатації три компресорні станції, які забезпечували тиск для перекачування газу через трубопроводи, і збирається вчинити так ще з чотирма. План передбачає ліквідацію більш ніж 4184 кілометрів трубопроводів і 62 компресорних станцій.
Оскільки «Північний потік-2» консолідує весь російський експорт газу в єдиному маршруті, Європа стане більш уразливою до перебоїв з постачанням, спричинених аваріями або просто примхами Путіна.
На даний момент близько 90% російського експорту газу в Європу постачається через «Північний потік-1», трубопроводи в Білорусі й Україні. У 2018 році ці маршрути діяли на 107%, 92% і 65% від своєї потужності відповідно. Якщо ліквідувати бодай один з цих важливих і потужних напрямків, «Газпром» не зможе компенсувати дефіцит газу в Європі, якщо, приміром, станеться перебій у постачанні з Норвегії. Міна часів Другої світової війни, підводний безпілотник чи технічна помилка може вивести з ладу будь-яку з чотирьох ліній «Північних потоків 1 і 2». Щоб відремонтувати такого масштабу підводний трубопровід, потрібно 2-3 місяці. Оскільки існує не так багато кораблів, здатних виконати цю роботу. Європейські споживачі газу будуть під великим ризиком.
Читайте такожBloomberg: У США є спосіб натиснути на Німеччину і поховати «Північний потік-2»
А сам Путін може виявитися ще більшою загрозою. Історія «Північного потоку-1», яка веде теж в Німеччину, демонструє, що він більш ніж готовий використовувати трубопроводи в якості політичного важелю впливу. Запустивши «Північний потік-1», російський президент хотів зміцнити свою газову хватку на горлі України, скорочуючи постачання тоді, коли Київ вчиняв не так, як йому хотілося. Москва або відключала певні лінії, або раптом підвищувала ціну. Але коли Європа оголосила, що буде перепродавати російський газ Україні за нижчою ціною, ніж пропонує Росія напряму, Путін розлютився і в липні 2014 року почав погрожувати причетним сторонам: компаніям з Австрії, Німеччини й Словаччини. Російський президент обіцяв скоротити поставки цим країнам.
Але попри всі погрози Путіна, реверсний продаж газу продовжився. Очікуючи, що європейські споживачі навряд чи помітять зміни влітку, Путін зачекав до осені й наказав «Газпрому» скоротити щоденний потік російського газу в Європу через Україну на 50%. В січні 2015 року аналогічні скорочення були застосовані до російського експорту в Німеччину через нову і надійну трубу «Північний потік-1». Ця справа не дійшла до арбітражного суду. Тож Путін діяв як суддя і виконавець присуду.
Читайте такожRzeczpospolita: Україна має реальний шанс позбутися залежності від газу Росії
Російська державна інформаційна агенція «Інтерфакс» писала, що гамбіт закінчився тим, що «Газпром» втратив 5,5 мільярдів доларів доходів. Крім того, він сплатив штрафи на 400 мільйонів доларів. На жаль для Кремля, зима виявилася теплою. А дефіцит у Європі був компенсований поставками з Норвегії. Але для Путіна справа мала більше значення, ніж 6 мільярдів доларів і репутація «Північного потоку». Для нього здатність продемонструвати, що він може перекрити кран для Європи, коли тільки заманеться, була ключовою. І тепер, коли він добудує новий трубопровід, він зможе швидко зупинити постачання 80% російського газу в Євросоюз за мить.
Якщо «Північний потік-2» навіть після цього не здається поганою угодою для Європи, тоді існує інша проблема, достойна тривоги. «Газпром» заявив, що «чистий природний газ – це найбільш ефективне паливо для балансування відновлюваних джерел електроенергії». Звісно, завдяки здатності запуститися за лічені хвилини, газові турбіни теоретично можуть стати відповіддю на скорочення генерування електроенергії, наприклад, у зимовий, безвітряний день. Але насправді «Північний потік-1» ніколи не демонстрував такої обіцяної гнучкості. Все якраз навпаки. «Північний потік-1» і «Північний потік-2» розроблені так, щоб постачати однакові об’єми газу впродовж всього року без врахування на зміну пори року. Україна – єдиний експортний маршрут для гнучкого постачання російського газу в Європу.
