Планета Земля зачиняється. Намагаючись розібратися з COVID-19, країна за країною вимагають від своїх громадян уникати суспільства. Оскільки це згортає економіку, відчайдушні уряди намагаються підтримати компанії й споживачів, роздаючи трильйони доларів допомоги й боргових гарантій. Ніхто не може сказати напевне, наскільки дієві ці заходи порятунку.
Про це пише The Economist, додаючи, що є дещо навіть гірше. Тривожні нові висновки вказують на те, що для зупинки пандемії може знадобитися повторне самоблокування. А на даний момент вже цілком очевидно, що така стратегія прирікає світову економіку на велику й, вірогідно неприйнятну, шкоду. Тож попереду дуже важкий вибір.
Читайте такожPolitico: Коронавірус повинен вбити популізм
Майже через 12 тижнів після перших повідомлень про людей, які загадковим чином захворіли в Ухані, світ починає усвідомлювати справжню людську й економічну ціну пандемії. Станом на 18 березня вірус SARS-cov-2, який спричиняє COVID-19, заразив 134 тисячі людей за межами Китаю в 155 країнах і територіях. Лише за сім днів спостерігалося зростання випадків на майже 90 тисяч. А хворобу за цей час виявили в 43 країнах і територіях. Реальна кількість заражених може виявитися навіть більшою.
Налякані уряди кинулися запроваджувати обмеження, які здавалися неприйнятними ще кілька тижнів тому. Низка країн в Африці й Латинській Америці заборонили в'їзд для мандрівників з вже охоплених вірусом місць. У Нью-Йорку Тайм-Сквер порожній, лондонський Сіті занурився в темноту, а в Італії й Франції кафе, бари й ресторани замкнули свої двері.
Стало очевидним, що економіка зазнала значно гіршого удару, ніж очікували аналітики. Дані за січень і лютий демонструють, що промислове виробництво в Китаї, якому прогнозували скорочення на 3% у порівнянні з попереднім роком, насправді впало на 13,5%. Роздрібна торгівля скоротилася не на 4%, а на 20,5%. Рівень інвестицій в основні фонди, який оцінює витрати на такі речі як машини й інфраструктуру, скоротився на 24%. І це в шість разів більше, ніж очікувалося. Це змусило переглянути економічні прогнози для світу.
Читайте такожКоронавірус може коштувати світовій економіці 2,7 трильйонів доларів - Bloomberg
Зіштовхнувшись з найжорсткішою рецесією на своїй пам'яті, уряди почали готувати рятувальні пакети таких масштабів, які перевершують навіть ті, які були створені під час кризи в 2008-2009 роках. Такий фон фундаментальних вибору способів, як розібратися з хворобою. Використовуючи епідеміологічну модель, група з Імперського коледжу в Лондоні цього тижня розробила модель, яка повинна допомогти політикам розібратися, що чекає попереду. І прогноз невтішний.
Один з підходів - це пом'якшення наслідків, "вирівнювання кривої" пандемії, щоб зробити її менш інтенсивною за допомогою, скажімо, ізоляції випадків й організації карантину для заражених домогосподарств. Інший спосіб полягає в придушенні пандемії за допомогою більш широкого спектру заходів включно з закриттям усіх вдома за виключенням тих, хто не може працювати віддалено. Також потрібно закрити школи й університети. Пом'якшення скорочує пандемію, а придушення покликане зупинити її розширення.
Автори моделі виявили, що якщо вірусу дозволити далі поширюватися, він спричинить 2,2 мільйона смертей в США і 500 тисяч в Британії до кінця літа. В розвинених економіках три місяці заходів з вирівнювання кривої, які б включали двотижневий карантин заражених домогосподарств, в кращому випадку скоротять ці цифри на половину. Більше того, піковий попит на інтенсивну терапію все одно у вісім разів перевищить можливості британської системи охорони здоров'я, що призведе до багатьох інших смертей, які модель не враховує. Якщо ця закономірність повториться в інших частинах Європи, навіть системи охорони здоров'я з найкращими ресурсами, наприклад в Німеччині, будуть перевантажені.
Читайте такожCNBC: НАТО повинен застосувати статтю про спільну оборону для боротьби з коронавірусом
Не дивно, що уряди обирають більш жорсткі заходи контролю, покликані придушити пандемію. Придушення має перевагу, тому що воно спрацювало в Китаї. 18 березня в Італії зафіксували 4207 нових випадків у той час, як в Ухані не було жодного. В Китаї зафіксували загалом 80 тисяч випадків на 1,4 мільярда населення. Для порівняння, група з Імперського коледжу в Лондоні підрахувала, що вірус, якщо з ним не будуть боротися, заразить більш ніж 80% населення Британії й США.
Але саме тому закінчення історії з придушенням розчаровує. Завдяки підтримки рівня зараження на відносно низькому рівні, багато людей лишаються вразливими до вірусу. А оскільки COVID-19 тепер настільки поширений як в окремих країнах, так і по всьому світу, модель Імперського коледжу в Лондоні передбачає, що епідемія відновиться через лічені тижні після того, як обмеження будуть зняті. Щоб уникнути цього, країнам доведеться придушувати хворобу кожен раз, як вона з'явиться, витрачаючи як мінімум половину свого часу на блокування. Цей цикл з блокування і розблокування буде продовжуватися, аж поки або все населення не перехворіє, або не з'явиться ефективна вакцина.
Однак, це лише прогнози моделі. А моделі - це лише освітні здогадки, засновані на доступних доказах. Саме тому важливо спостерігати за Китаєм, щоб дізнатися, чи зможе він повернутися до норми без повторного спалаху епідемії. Надія лишається на те, що епідеміологи будуть спроможні проводити дуже масштабну діагностику, щоб виявити нові випадки зараження на ранній стадії, відстежити всіх, з ким заражені люди контактували, й відправити їх в карантин без необхідності перевертати все суспільство з ніг на голову. Можливо їм допоможуть нові ліки, такі як японська антивірусна сполука, яка, згідно з твердженням Китаю цього тижня, виявилася дієвою.
Читайте такожScience: Південна Корея швидко позбувається коронавірусу, але в чому секрет?
Однак, це лише надії. А надія не може бути політикою. Гірка правда в тому, що міграція коштує надто багато життів, а придушення може бути економічно неприпустимим. Після кількох повторень уряди можуть втратити можливість підтримувати бізнес і споживачів. Прості люди можуть не змиритися з потрясінням. Ціна повторення ізоляції, виражена в психологічному самопочутті й довгостроковому стані здоров'я всього населення, може виявитися невиправданою.
В реальному світі існує компроміс між двома стратегіями, кожну з яких уряди можуть зробити більш ефективною. Південна Корея, Китай й Італія довели, що все починається з масової діагностики. Чим точніше вдається ідентифікувати хворих, тим менша залежність від безладних обмежень. Тести на антитіла до вірусу, які б визначали, хто вже був заражений і одужав, теж потрібні. Вони дозволять людям з імунітетом займатися своїми справами й знати, що вони не можуть бути джерелом поширення інфекції.
Друга лінія наступу проти вірусу полягає у використанні технологій для управління карантинами й соціальним дистанціюванням. Китай використовує мобільні додатки для підтвердження, хто "чистий" від вірусу, а хто ні. І Пекін, і Сеул використовують аналіз великих даних і соціальні мережі для відстеження заражень, попередження людей у зонах спалахів й скорочення контактів. Південна Корея змінила закон, щоб держава могла отримати доступ до медичних даних й ділитися ними без дозволів. В нормальні часи багато демократій вважали б це нав'язливою практикою. Але нинішні часи не нормальні.
І, нарешті, уряди повинні інвестувати в охорону здоров'я, навіть якщо доведеться докладати зусиль впродовж багатьох місяців, перш ніж з'являться перші плоди. Зокрема, потрібно радикально збільшити можливості відділів інтенсивної терапії. Країнам, таким як Велика Британія й США, відчайдушно бракує лікарняних ліжок, спеціалістів й систем вентиляції. Вони повинні визначити найкращі протоколи терапії, розробити вакцини й випробувати нові ліки. Все це зробить пом'якшення пандемії не таким летальним, а придушення - дешевшим.
Не варто плекати ілюзії. Попри всі ці заходи, пандемія все одно може відібрати багато життів. Сьогодні уряди, здається, обрали шлях придушення хвороби за будь-яку ціну. Але якщо хворобу не вдасться побороти швидко, вони будуть змушені перейти до пом'якшення, навіть якщо це призведе до ще більшої кількості смертей. Зрозуміло, що зараз, коли немає необхідності в компромісах, уряди готові обмірковувати довгострокові підходи. Але скоро у них може просто не бути вибору.
