Активні переговори між США і Росією про війну в Україні все ще не привели до прориву. Ба більше, перед зустріччю з американською делегацією 2 грудня російський диктатор Володимир Путін навіть заявив, що готовий вести війну проти європейських союзників України.
У The New York Times з'ясували, що насправді може змусити Росію покласти край війні проти України. У виданні наголосили, що наразі Москва стикається з проблемами, але жодна з ситуацій не є настільки серйозною, щоб дати США значну перевагу в переговорах.
"Є моменти, коли Путін, імовірно, відчуває тиск, але жоден із них не досяг такої точки, коли він відчуває, що має ухвалити рішення, або в нього закінчилися варіанти", - сказала в розмові з журналістами Фіона Гілл, старший науковий співробітник Брукінгського інституту у Вашингтоні.
У виданні нагадали, що перед переговорами з американською делегацією Путін сказав, що Росія має в своєму розпорядженні економіку і збройні сили, необхідні для продовження бойових дій. Радник глави РФ із зовнішньої політики Юрій Ушаков також наголосив на ідеї військової могутності, заявивши, що нещодавні успіхи росіян на полі бою "позитивно вплинули" на перебіг переговорів.
Російський журналіст Федір Лук'янов раніше писав, що військова сила є основним засобом досягнення цілей Росії, зокрема "розкриття національних економічних можливостей". Проте, у виданні зазначили, що доходи РФ від нафти і газу, які йдуть на фінансування війни, скоротилися, а в жовтні було запроваджено нові американські санкції проти "Роснефти" і "Лукойла".
У виданні додали, що Росія все ще отримує величезні суми від своєї енергетичної промисловості, незважаючи на спроби Заходу перешкодити цьому. Зокрема, у цьому заслуга тіньового флоту РФ.
Голова нью-йоркської групи з аналізу політичних ризиків Eurasia Group Кліффорд Купчан заявив журналістам, що зниження доходів від нафти, ймовірно, буде постійним головним болем Росії. За його словами, для різкого зниження доходів Кремля знадобляться набагато жорсткіші санкції, зокрема малоймовірна перспектива блокування продажів до Китаю, або нанесення Україною значної шкоди експорту.
У виданні вважають, що банківська криза також може чинити тиск на Росію. Проте, поки команда економістів Путіна згладжує наслідки війни проти України на російську економіку.
Величезні державні витрати на виробництво озброєнь у перші роки війни призвели до різкого зростання інфляції. Щоб стримати її, Центральний банк запровадив високі процентні ставки, нагадали у виданні.
Зазначається, що в Росії базова ставка знизилася до 16,5%, хоча деякі з найбільших російських компаній відчувають труднощі з погашенням кредитів. Зокрема, проблеми виникли у державної монополії "Російські залізниці", борги якої перевищують 50 млрд доларів.
Також із високими ставками в РФ борються і споживачі, підкреслили у виданні. Це призвело до різкого падіння продажів дорогих товарів, таких як автомобілі. Наприклад найбільший російський автовиробник "АвтоВАЗ", заявляв, що перейде на чотириденний робочий тиждень і скоротить виробництво на 40%.
Російський економіст Костянтин Сонін з Чиказького університету в розмові з журналістами висловив думку, що росіяни навряд чи вийдуть протестувати на вулиці через економічну ситуацію в країні.
Крім того, Росія все ще досягає результатів на полі бою. Проте, як зазначають аналітики, росіяни зазнають величезних втрат.
За підрахунками аналітиків, нові рекрути в Росії замінюють майже 30 000 загиблих на фронті щомісяця. Вони вважають, що окупантів мотивують, зокрема, високі зарплати. Проте, Путін, мабуть, не проти виснажливої війни на виснаження і неодноразово заявляє, що Росія перемагає, резюмували у виданні.
Путін приховує від адміністрації США свою справжню мету
Раніше в Інституті вивчення війни (ISW) заявили, що російський диктатор Володимир Путін фактично відхилив мирну пропозицію США під час зустрічі з американською делегацією в Москві 2 грудня. Він продовжує приховувати свою справжню мету в Україні від адміністрації США.
Аналітики ISW нагадали, що російські високопосадовці, як і сам Путін, послідовно відхиляли 28-пунктний "мирний план" США та всі його подальші версії, оскільки вони не враховують усі максималістські військові вимоги Кремля.
