В часи коронавірусу може здатися, що телевізійні образи почали переслідувати нас в реальності. Вигляд безлюдних найбільших мегаполісів на планеті досі шокує. Тиша там, де зазвичай були натовпи, лякає.
"Єдина людина, яку я бачу на вулиці, здається абсолютно містифікованою, як і все, що відбувається. А потім я поставив на паузу "28 днів потому" й перемкнув телевізор на новини. Більше ніж фінансова криза 2008 року, більше ніж теракти 11 вересня 2001-го, пандемія коронавірусу 2020-го спричинила радикальні зміни у щоденному житті більшості людей на планеті", - пише на сторінках Foregin Policy професор міжнародної політики Юридичної і дипломатичної школи Флетчера в Університеті Тафта Деніел Дрезнер.
Читайте такожМВФ прогнозує найбільший обвал світової економіки з часів Великої депресії
Існує багато аналізів, які намагаються пояснити, що сталося і чого чекати в майбутньому. Деякі спираються на складні епідеміологічні моделі. Інші звертаються до історичних аналогій. Але для більшості, вірогідно, буде простіше достукатися через жанр, який здобув популярність в нинішньому столітті. Йдеться ж, звісно, про "ходячих мерців". Автор пригадав, що написав підручник під назвою "Теорія міжнародної політики і зомбі". І тепер, в розпал пандемії, він вирішив теж оцінити нинішню кризу з точки зору живих мерців.
Дрезнер зауважує, що, нажаль, фільми про зомбі можуть пояснити першу фазу пандемії коронавірусу краще, ніж цього хотілося б. І, здається, це могло послужити похмурим попередженням для людської цивілізації. Адже попри деякі виключення, фільми про зомбі завжди починаються з цивілізації й закінчуються пост-апокаліптичним пекельним пейзажом. На щастя, існують і ключові відмінності між тим, що відбувається в історіях про живих мерців і тим, який насправді буде мати вигляд решта 2020 року. Жанр зомбі апокаліпсису в цілому песимістично ставиться до здатності людей адаптуватися. Саме тому "ми можемо і повинні" вірити в краще.
Серед усіх персонажів жанру жахів зомбі - ідеальна метафора для пандемії. Тому що інші архетипи, такі як вампіри, чарівники і перевертні, вже стали душевними й симпатичними персонажами. Натомість живі мерці майже завжди зображені як маса гнилих трупів з простою, але нав'язливою метою жерти живу людську плоть. З ними не можна сперечатися, вести переговори чи торгуватися. Як і у вірусу, в зомбі немає організованості. Все, чого вони прагнуть - це розмножуватись. З такою простою, нецікавою мотивацією жанр фільмів про зомбі історично почали розглядати як найнижчий з низькопрокатних жанрів. Але найцікавіша частина будь-якої такої історії не в тому, як мерці їдять живих, а в тому, як живі реагують на таку загрозу. А саме, зазвичай реакція дуже погана.
Читайте такожNew York Times: У США з'ясували, хто приніс коронавірус в Нью-Йорк
За виключенням фільмів у субжанрі "ромзомком" (романтична зомбі комедія), історії про ходячих мерців надзвичайно песимістично зображують те, як люди підходять до вирішення цієї проблеми. Кінорежисер Джордж Ромеро у пізній період своєї творчості став хрещеним батьком сучасних зомбі. І якщо в його роботах і є щось постійне, то це обов'язковий розпад людської співпраці. Це погляд на життя в дусі Тома Гоббса, як огидного, жорстокого і короткого періоду. Люди обов'язково конфліктують між собою, що лише збільшує популяцію живих мерців. Усі фільми про зомбі наслідують Ромеро в тому, що людська цивілізація обов'язково занепадає. Приміром, у переробці Зака Снайдера "Світанку мерців" більша частина цивілізації знищується всього за 15 хвилин.
Автор зауважує, що розпад співпраці під час пандемії COVID-19 дуже схожий на такий сюжет. І це засмучує. На глобальному рівні Китай приховував від решти світу правду про природу нового коронавірусу. Пекін не дав доступу ВООЗ й іншим міжнародним медичним експертам. Він щонайменше до середини січня наполягав, що немає жодних доказів передачі коронавірусу від людини до людини.
Співпраця всередині Євросоюзу теж була, м'яко кажучи, не рівною. Більшість країн створили перешкоди для пересування в Шенгенській зоні. Вони запровадили заборони на експорт медичного обладнання і тим самим ускладнили стримування поширення пандемії. Форуми на зразок G20, які в 2008 році допомогли розібратися з глобальною фінансовою кризою, ледве функціонують під час пандемії.
Читайте такожThe Guardian: Існує чотири способи покінчити з коронавірусом
Лідерство США під час пандемії перейшло зі стану майже повної відсутності у активно шкідливу. Одностороннє закриття кордонів створило хаос в аеропортах Європи і США, що лише посприяло поширенню вірусу. Адміністрація Дональда Трампа пішла на шкідливі спроби по-злочинному перетягнути медичні засоби й вчених з-за кордону. Навіть всередині Америки Білий дім активно заохочував штати змагатися один проти одного, а також проти федерального уряду за медичні поставки. Це призвело до виникнення химерної ситуації, в якій губернатор Массачусетсу намагався отримати медичне обладнання, благаючи консула Китаю в Нью-Йорку про допомогу через власника команди New England Patriots.
Тож песимізм фільмів про зомбі виявився реалістичним у вимірі людської співпраці. Однак, їхні погляди на надійність інститутів ще більш похмурі. За визначенням, бюрократії дуже майстерні у розробці стандартів операційних процедур. Однак, пандемії не можна стандартизувати. Це означає, що майже вся співпраця між інститутами просто розпадається. Письменниця Ребекка Солніт наголошувала, що більшість людей добре реагують на катастрофи. Але в книзі "Рай, збудований у пеклі" вона визнає, що "проблема з бюрократами під час криз - це єдина річ, яку фільми про катастрофи описують правильно".
Читайте такожWashington Post: Пандемія коронавірусу змінить підхід людства до війни
Канон історій про ходячих мерців переповнений недовірою до реакції урядів на таку загрозу. І свій початок ця точка зору бере з "Ночі живих мерців" Ромеро. В цьому фільмі влада давала суперечливу інформацію суспільству. Спочатку чиновники порадили людям лишатися вдома. Потім вони змінили цю позицію й наказали всім негайно вирушати в центри порятунку. Військові чиновники й вчені сварилися перед камерами про те, чому трупи намагаються їсти людей після того, як раптом ожили. В фільмі "Світанок мерців" Ромеро зображає армію більше як кримінальне угруповання, а не організацію, мета якої захищати цивільних. Аналогічно в третій новелі "Світова війна Z" Макса Брука описується, як уряд і армія роблять базові помилки у боротьбі з ходячими мерцями, що призводить до катастрофічних наслідків.
Знову ж таки, тут паралелі з реакцією на COVID-19 теж дуже тривожні. Кілька урядів, зокрема в Ісландії, Південній Кореї, Норвегії, Новій Зеландії й Сінгапурі, відреагували адекватно й масштабно на пандемію, в той час як великі держави не можуть похвалитися такими успіхами. Вірус з'явився й поширився в Китаї значною мірою тому, що місцева влада в Ухані не хотіла слухати лікарів. Чиновники боялися повідомляти погані новини Пекіну. Коли Китай вирівняв свою динаміку зараження, він спробував надати допомогу іншим постраждалим країнам. Але ефемерні здобутки м'якої сили швидко випарувалися, коли стало зрозуміло, що надіслане китайське обладнання було несправним.
Читайте такожThe Guardian: Карантин не закінчиться, поки не буде ліків від коронавірусу
Бюрократичні дурні в США теж відзначилися. Центр контролю й профілактики захворювань розробив перші тести на коронавірус. Надмірність Управління продовольства і медикаментів у регуляції медичного сектору тестів заблокувала масове виробництво цих засобів для діагностики тоді, коли це було гостро необхідно. І на тлі всього цього Білий дім постійно говорив, що коронавірус під контролем. В кінці лютого Трамп сказав, що вірус зникне "як чудо". Кожне розслідування перших місяців реакції США на пандемію викриває бюрократичні помилки, прорахунки й загальну не здатність функціонувати на всіх рівнях адміністрації Трампа.
Така недовіра до влади часом призводить до поведінки, яка перегукується з епізодами фільмів про зомбі. У "Світовій війні Z" Марка Форстера герой Бреда Пітта і його сім'я опиняються в супермаркеті, який атакують мародери. На щастя, настільки великого спалаху насильства в реальності не сталося. Однак, панічне скуповування туалетного паперу, засобів для чищення і продуктів з великим терміном придатності трохи нагадує паніку, яку перебільшено показують в кіно.
Читайте такожPolitico: Коронавірус повинен вбити популізм
Хоч паралелі між пандемією COVID-19 і фільмами про зомбі апокаліпсис лякають, різниця між реальністю і вигадкою більш важлива. Найголовніша з них найбільш банальна. У кіно існує мовчазне правило: якщо людина заражається від зомбі, можна сказати з 100%-ю впевненістю, що вона помре і стане ходячим мерцем. Новий коронавірус - огидний патоген. Але навіть найгірші оцінки говорять, що смертність від нього недотягує до 5%.
Нинішні радикальні заходи націлені на те, щоб стримати поширення вірусу, щоб лікарні не були перевантаженими тяжкими хворими. Попри можливі додаткові спалахи, світ одужає від COVID-19, так само, як він одужав після пандемії грипу в 1918 році. Мало історій про зомбі закінчуються так. Виключеннями можна назвати "Тепло наших тіл" Джона Левіна і "Зомбі на ім'я Шон" Едгара Райта. Але це виключення, які доводять правило.
Інша різниця в тому, що соціальна реакція на пандемію була більш конструктивна, ніж в будь-якій історії про зомбі. Власне, цей жанр фантастики надто песимістично й цинічно ставиться до людства як виду. Перші кілька сезонів "Ходячих мерців" від AMC розповідали про конфлікт двох філософій: Ріка і Шейна. Рік вірив, що навіть у світі, наповненому зомбі, можна збудувати певне цивілізоване співіснування, засноване на співпраці. Шейн дотримувався більш цинічних поглядів в Дусі Гоббса. Дебати закінчилися в четвертому сезоні, в якому Шейн помер. Але Рік й інші люди, які вижили, стали більш цинічними й почали дослухатися до свого внутрішнього Гоббса. Найбільш відомою фразою з коміксів Роберта Кіркмана, на яких заснований серіал "Ходячі мерці", належить Ріку, який вигукнув: "Ми всі ходячі мерці!". Меседж Кіркмана був у тому, що зомбі перетворили людей на аморальні машини.
