Про це на сторінках Financial Times пише начальник відділу стратегії кредитування компанії Nomura Тімоті Еш, намагаючись спрогнозувати подальші дії Кремля, передає DT.UA.
Але в обох конфліктах Росія, швидше за все, вкладе великі військові ресурси, щоб досягти своїх стратегічних цілей. Але робити це до виборів у Держдуму (у вересні 2016 року) або навіть президентських (у березні 2018-го року) дуже ризиковано.
Еш переконаний, що з точки зору Москви, політичні тенденції в США і Європі грають на користь російським інтересам. Російська гра заключається в тому, щоб затягувати час, поки Захід не погодиться на компроміс. Тому, напевне, Путін не зможе утриматися від втручання в політичні події в країнах Заходу, влаштовуючи всі ці "хакерські атаки і викрадення листів", тому що спокуса і можливості надто великі, щоб їх ігнорувати.
Які ж довгострокові цілі Росії? Метою Путіна досі лишається відновлення статусу глобальної сили на рівні з США і Китаєм. Він прагне знову сидіти з ними за одним глобальним столом, за яким Росію і її стратегічні інтереси будуть поважати. І як світова сила, згідно з доктриною Путіна, Росія повинна мати свою "сферу впливу" і буферні зони із суперниками.
Такими буферами Москва хоче бачити близьке зарубіжжя включно з Україною. Вона вважає, що військові вторгнення і втручання у справи сусідніх країн вписується у її "право на оборону", оскільки США також демонстрували бажання втручатися в події в країнах Центральної Америки і Карибського басейну. Окрім того, Путін хоче, щоб США поважали російський авторитаризм і не втручалися у його внутрішні справи. Він хоче, щоб більше не відбувалося жодних "кольорових революцій".
Тим часом, електоральний годинник самого Путіна також цокає, а його увага більше зосереджена на виборах депутатів Думи, ніж на президентських у 2018 році. Він не розглядає вибори так, як прийнято на Заході. Для нього перемога – це вимір успіху політики. Для Путіна дуже важливо не лише перемогти на виборах. Перемога повинна бути неймовірно переконливою, щоб він міг далі робити все, що лише надумає, задля порятунку свого режиму. Політичні зміни ж підірвуть його плани з відновлення "величі" Росії.
Зважаючи на поганий стан економіки, корупцію і суспільне невдоволення, правлячій партії "Єдина Росія" буде тяжко перемогти на виборах. Опитування свідчать, що сам Путін популярний. Однак росіяни звинувачують "уряд" у своїх бідах. Тож якщо "Єдина Росія" набере менше 50% голосів, Путін може влаштувати кадрові перестановки в уряді. Зокрема, він може замінити прем'єр-міністра Дмитра Медведєва кимсь, хто заробив авторитет завдяки реформам.
Таким кандидатом може виявитися Олексій Кудрін. Призначивши Кудріна на високу посаду, Путін навіть не подумає починати реальні економічні реформи до президентських виборів. Але він спробує "збудувати мости" із Заходом, пославши сигнал про бажання змінитися, щоб пом'якшити тиск санкцій. Це буде дуже важливим завданням для Путіна, оскільки до моменту, коли росіяни підуть на дільниці в 2018 році, економічне зростання повинне відновитися. Він вірогідно спробує переконати західну і внутрішню аудиторію в намірах провести реформи, призначивши нового прем'єра.
Кудрін вже повернувся на посаду головного економічного радника президента РФ. Але це все омана. Адже реальні реформи, які потрібні Росії, становлять загрозу для "владної вертикалі", яку очолює сам Путін. Вірогідне призначення Кудріна "у відповідь" на невдоволення росіян, яке вони зможуть висловити на виборах в Думу, дуже вдало співпаде з наслідками виборів в США і політичних тенденцій у Європі, які, у свою чергу, вплинуть на рішення, яке ЄС ухвалить в грудні 2016 року – продовжувати санкції проти Росії чи ні.
Читайте такожТрамп заявив про загрозу Третьої світової війни через Крим
Перед тим, як європейці будуть думати над цим рішенням, Путін буде з усіх сил старатися проказати, що він відкритий для реформ. А Заходу нібито не варто ігнорувати можливість зупинити розкручування спіралі нової холодної війни. Натомість варто підтримати реформаторів у Росії. І, мовляв, от і Курдрін в уряді якраз з'явився. На думку експерта, в Європі безумовно є ті, хто повірить Путіну. Такі сили або відкрито притримують російського президента, або дивляться на ситуацію крізь призму бізнесу, або ж просто "миротворці" і прагнуть залагодити конфлікти компромісами, закриваючи очі на справжні наміри Росії.
"З огляду на все це, критично важливим буде результат виборів в США. Якщо на чолі Америки стане сильний лідер, навряд чи європейці будуть порушувати нинішній порядок. Економічна сила США і гарантії безпеки з їхнього боку досі надто багато значать", - вважає експерт.
На його думку, якщо новим президентом США стане Гіларі Клінтон, американська політика щодо Росії майже не зміниться або ж може стати ще більш "яструбиною". Одним із її рішучих кроків може стати передача летальної зброї Україні для оборони від агресії Росії.
Не виключено, що в разі перемоги Клінтон Путін одразу ж почне діяти більш зухвало і демонстративно, щоб показати їй, що з Росією потрібно розмовляти і домовлятися.
Автор припускає, що агресія проти України може загостритися, або ж війна може спалахнути з новою силою в Нагірному Карабасі, або ж російські війська можуть з'явитися навіть на півночі Казахстану.
Дональд Трамп же, швидше за все, почне свою політику ізоляціонізму. Він поставить економічні інтереси Америки вище просування демократії, поваги до прав людини і ліберальних ідеалів. І це може вигідно співпасти з бажаннями Путіна.
"Трамп може запросто сприймати Росію як хорошого довгострокового партнера у боротьбі проти спільних ворогів, таких як терористи ІДІЛ. Я навіть може легко уявити спільні американсько-російські операції при президенті Трампі", - пише експерт.
Але при цьому мільярдер на чолі США перекроїть карту безпеки Європи, НАТО ослабне, а Вашингтон стане байдужим до долі ЄС. Вірогідно навіть, що Трамп захоче ослабити європейський блок, вважаючи це хорошою можливістю для американських економічних інтересів.
Раніше Wyborcza писала, що Росія не відкидає "великої війни", відправляючи до кордону України солдат, ракети і літаки.
