На 94-му році життя вранці в середу помер Луїс Корвалан, генеральний секретар Компартії Чилі впродовж більш ніж 30 років. Політикові було 93 роки, але до самої смерті він прагнув брати участь в суспільному житті своєї країни. Корвалан залишився комуністом, хоч і провів переоцінку радянського досвіду, пише Газета.ру.
Луїс Альберто Корвалан Лепе народився 1916 року на півдні Чилі в сім`ї вчителя і селянки.
У 18 років Корвалан одержав диплом шкільного вчителя, але його педагогічна кар`єра вже через рік урвалася, оскільки в Компартію він вступив ще на два роки раніше. Він писав до комуністичних газет Frente Popular і El Siglo, головним редактором якої став 1946 року, з 1948 року, після заборони Комуністичної партії, очолював мережу нелегальних видань, у 1950 і 1956 роках був заарештований і провів три роки в таборах Пітруфкен і Пасагва.
У 1950 році Корвалан був обраний до ЦК КПЧ, а в 1958-му став її генеральним секретарем – цю посаду він займав до 1990 року. З 1961 до 1973 року - сенатор Республіки Чилі. У 1969 році - один з головних натхненників створення Фронту народної єдності – широкої коаліції лівих сил, які боролися за будівництво в Чилі соціалізму.
Після військового перевороту 1973 року, що коштував життя президентові Сальвадору Альенде, Корвалан знов опиняється під арештом, спочатку в центрі для депортованих ворогів хунти на острові Досон, а потім в концентраційному таборі Пітроке, де він провів близько трьох років. Офіційні звинувачення так і не були висунуті, але йому пощастило більше за багатьох соратників: 18 членів ЦК КПЧ були розстріляні. Перебуваючи в ув`язненні, він двічі одержував Міжнародну ленінську премію.
У 1976 році режим Піночета оголосив, що готовий піти на часткову лібералізацію. Більше 200 політичних увязнених були випущені з в`язниці. Серед них і Корвалан - найвідоміший чилійський політв`язень.
За пропозицією академіка Андрія Сахарова, 18 грудня 1976 року в Цюріху радянські агенти обміняли Корвалана на дисидента Володимира Буковського. Про операцію домовлялися держсекретар США Генрі Кіссінджер і тодішній голова КДБ Юрій Андропов.
На батьківщину товариш Лучо повернувся 1983 року, перенісши пластичну операцію, щоб боротися з хунтою в підпіллі. В останні роки Корвалан разом з сім`єю проживав у столиці ЧиліСантьяго, продовжуючи агітувати за комуністичну ідею і доводячи, що сталінізм став найбільшою трагедією для лівого руху.
«Коли до влади прийшов Хрущов, стали відомими багато жахливих злочинів, проте ми не зайняли ніякої критичної позиції, тому що бачили нашу роль в іншому», – засмучувався він в одному з останніх інтерв`ю для російської преси. Не зміг зрозуміти він і небезпеку застою, який призвів до невдалої перебудови, зізнавався Корвалан. «Горбачов правив точно так, як і ті, кого він стільки критикував. Він правив, не спираючись на народ і на маси», – вважав він.
1995 року вийшла книга Луїса Корвалана «Крах радянської влади». У 2008 році він закінчив нове дослідження – «Комунізм і демократія».
