Десять років тому, 1 січня 2002 року, у дванадцяти країнах Євросоюзу в обіг було запроваджено євро. Історію єдиної європейської валюти прийнято вважати успіхом. Щоправда, не усі країни виграли від переходу на євро.
Як повідомляє Deutsche Welle, в середині грудня 2001 року жителі 12 країн Євросоюзу вперше тримали у руках євро. Кожен отримав так званий "початковий набір", аби ознайомитися з монетами, які від першого січня 2002 року мали стати офіційною готівкою єврозони.
Європейський центральний банк (ЄЦБ) у Франкфурті-на-Майні було засновано ще раніше, 1998 року. Його створили за зразком Німецького федерального банку – це було особливо важливо для німців. Єдиним і головним завданням ЄЦБ було забезпечувати стабільність євро. Якщо взяти до уваги рівень інфляції та курс євро по відношенню до інших світових валют, то можна дійсно з впевненістю говорити про успішне запровадження євро. Адже досі ЄЦБ вдавалося вберегти цінову стабільність євро попри усі кризи.
4 січня 1999 року, коли євро почали використовувати для безготівкових розрахунків поряд з національними валютами країн єврозони, його курс становив 1 долар і 18 американських центів. Проте згодом політикам та економістам довелося понервувати, коли курс євро почав стрімко падати. У жовтні 2000 року він досягнув рекордно низької позначки – за один євро давали лише 82 американських центи.
"Проблема полягає у Греції, їм було не місце у економічному і валютному союзі", - сказав Тео ВАЙГЕЛЬ, який у 90-х, будучи міністром фінансів ФРН, брав участь у перемовинах щодо запровадження євро. "Те, що ми маємо нині, - фінансові проблеми у деяких країнах, які зумовила найгірша за останні 80 років криза, а також помилки самих країн. Але це не проблема валюти", - переконаний Т.ВАЙГЕЛЬ. На його переконання, єврокризи немає. Хоча багато країн єврозони мають величезні борги, євро чудово довів свою спроможність як грошова одиниця.
