В очікуванні так званого літнього наступу Росії в Україні, варто не забувати, що існує кілька, скажімо так, потенційних точок, де РФ може застосувати як гібридні методи, так і безпосередню агресію для того, щоб досягти стратегічної мети – фактичної руйнації НАТО.
Приміром, об’єктом агресії може бути Естонія, або можливі якісь провокації в Чорному морі, передусім проти Румунії… Але один з найбільш вірогідних векторів, куди Російська Федерація може спробувати спрямувати свою агресію, - це Сувальський коридор. Адже Калінінградський регіон – важливий для Кремля як вихід в Балтику, а також для розміщення російських ядерних сил.
Тому тут може бути застосований гібридний варіант агресії – "захист російськомовних", або "забезпечення гуманітарного коридору". Це може відбуватись під прикриттям або із залученням Білорусі (після нещодавнього візиту в Китай самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко зустрівся з губернатором Калінінградщини і провів "переговори" про постачання в цей російський регіон продовольства). Адже Лукашенко особливо не має варіантів, щоб відмовитися.
А може бути і обмежена військова операція із захопленням невеличкої території якоїсь з країн - для того, щоб фактично поставити НАТО в незручне становище: чи розпочинати широкомасштабний конфлікт із можливим застосуванням ядерної зброї, чи намагатися якось дипломатично врегульовувати таку ситуацію.
Тож, потенційно у РФ ця опція є, оскільки існує кілька важливих факторів. По-перше, ця війна Росії проти України - вона не лише про контроль над Україною і обмеження нашого суверенітету, вона також про це, щоб Захід провалився у підтримці України. Щоб фактично показати, що НАТО не працює. Бо якщо, наприклад, буде агресія і не буде реакції, то це означає, що НАТО як організації більше не існує.
Другий фактор, який може сприяти ескалації, - це, звичайно, плачевний стан європейської частини НАТО. Днями Генсек Альянсу Марк Рютте розповідав про те, що на прийдешньому саміті організації вони збираються збільшити видатки на оборону; що головним супротивником у стратегічній перспективі є Російська Федерація, і так далі. Зважаючи на те, що у разі ухвалення таких рішень країни-члени НАТО почнуть більше інвестувати у безпеку, зрозуміло, що за кілька років Альянс буде більш спроможним стримувати Російську Федерацію. А зараз, в принципі, в обережному конфлікті Росія може мати перевагу.
В цьому контексті, передусім, варто розглядати Естонію - як маленьку країну, щодо якої у Старої Європи та Сполучених Штатів буде вибір - ризикувати Третьою світовою війною чи погодитися на якісь вимоги Путіна.
Якщо взяти до уваги заяви директорки Національної розвідки США Тулсі Габбард про те, що якісь ефемерні глобалістські еліти підштовхують світ до ядерного конфлікту (вона мала на увазі Росію, хоча її не назвала), а цього не можна робити, то це – такий сигнал, що Сполучені Штати не готові будуть ризикувати.
І третій фактор - це фактор Трампа… Я не певний, що він буде готовий прийти на допомогу Естонії чи Литві у випадку конфлікту. Враховуючи його обожнювання Путіна, скептичне ставлення до НАТО та риторику, яка фактично дублює російську пропаганду, що буцімто розширення НАТО на схід стало причиною російсько-української війни…
Що стосується України, у випадку конфлікту європейської частини НАТО з РФ, вся увага наших союзників зосередиться там. І звичайно, що для нас це не дуже добре. Крім того, не варто розраховувати, що росіяни для такої потенційної ескалації відтягнуть багато сил з України. Мені здається, що вони не хочуть широкомасштабного конфлікту з європейськими країнами.
Росіянам потрібно щось таке, щоб виглядало потужно й било по принципу колективної безпеки. А для цього не потрібні армії, корпуси і сотні тисяч військових. Для цього достатньо кількадесят тисяч російських підготованих військ.
