Після вбивства лідера руху ХАМАС Ісмаїла Ханія, Іран через Угорщину повідомив про намір атакувати Ізраїль. Однак Іран попередить Захід про те, коли приблизно буде бити. Можливо, навіть про те, куди саме (що дасть змогу збити більшість цілей).
Ймовірно, масштаб буде дещо більший, ніж у квітні, коли Іран та Ізраїль вже обмінювалися ударами. Річ у тім, що Тегерану наразі потрібна саме така відповідь. Адже для нього вбивство Ісмаїла Ханії в резиденції під захистом Ірану стало справжнім ляпасом. І тепер потрібно показати, що Іран не є слабким.
Думаю, вони підключать своїх проксі у Сирії, Лівані, Палестині. Можливо, розрахунок йде на те, що зараз нагнітання атмосфери призведе до того, що Ізраїль завдасть превентивних ударів по Ірану чи його проксі, що дозволить Тегерану говорити, що вони лише захищаються, а Ізраїль – агресор.
Для нас це погана історія в будь-якому разі. Адже нам не вигідна дестабілізація на Близькому Сході. Тож бажано, аби ця ситуація це дійшла до регіональної війни.
Натомість Росії хаос та дестабілізація на Близькому Сході вигідні. Тому зрозуміло, що вони будуть допомагати нагнітати атмосферу медійно (власне, це вони і роблять). Для росіян така дестабілізація, я б не сказав, що бажана, адже вони можуть втратити свої позиції у Сирії в разі великої війни на Близькому Сході. Проте, з іншого боку, ця ситуація не несе для росіян життєво небезпечних ризиків.
Річ у тім, що, чим більше хаосу, тим більше Захід буде розпорошувати увагу для того, аби стримувати різні загрози на декількох фронтах одночасно. А це цілком влаштовує Росію. Особливо зараз, коли почалися реальні розмови про переговори між Україною та РФ.
Що стосується безпосередніх гравців на Близькому Сході, то тотальної війни ніхто не хоче, бо ніхто до неї не готовий.
Це ризиковано, дорого і може вдарити по економіці (особливо Ірану, у якого економіка слабка). Разом з тим, ніхто в регіоні не хоче здаватися слабким, й усім потрібно "зберегти обличчя".
Саме це зараз стоїть на меті – намагаються знайти спосіб, як "зберегти обличчя", але при цьому не довести ситуацію до неконтрольованої ескалації. Звідси усі ці історії з "попередженнями": коли медійна частина використовується більше ніж реальна. Тобто, в медіа відбувається ледь не віртуальна війна, а насправді все може бути набагато скромніше, як це вже було у квітні.
Ілія Куса, експерт з міжнародної політики аналітичного центру Український інститут майбутнього
