Якщо країна, обираючи між війною та безчестям, обирає безчестя, вона врешті отримає і війну, і безчестя. Ці слова колишнього прем’єра Великобританії сера Вінстона Черчилля не втрачають актуальності і 85 років потому, а от уроки Мюнхенської змови 1938 року, схоже, засвоїли не всі.

Керівник апарату генерального секретаря НАТО Стіан Єнссен заявив, що Україні, якщо вона хоче приєднатися до Альянсу, можливо, доведеться піти на те, щоб відмовитися від частини території, окупованої Росією. При цьому він поспішив додати: "Я не кажу, що так має бути. Але це може бути ймовірним рішенням".

Пропозиція, озвучена Єнссеном, далеко не нова

Відео дня

Оскільки представники американської влади прямим текстом говорять, що вступ до Альянсу неможливий без завершення бойових дій, а членство в НАТО уявляється щитом проти окупантів, то це - щит в обмін на території.

Пропозиція, озвучена Єнссеном, далеко не нова. В різні роки обговорювалися як варіанти спільного управління Кримом, так і перенесення розв’язання питання Криму. Однак всі ідеї відкидалися навіть на стадії непублічного обговорення.

Черговий "територіальний вибух" - це не російське ІПСО чи проплачена росіянами інформаційна кампанія (хоча російські Z-пабліки не приховували радості, а колишній президент РФ Дмитро Медведєв почав фантазувати про "визнання нових регіонів Російської Федерації відповідно до російської Конституції"). Кажуть, що пропозиція про вступ до Альянсу в обмін на відмову від частини території прозвучала на останньому саміті у Вільнюсі. Але українська влада і тоді глибоко обурилася подібним намірам, й питання зникло з порядку денного. Й зараз секретар РНБО Олексій Данілов, коментуючи нову "ідею", особливо не добирав слів: "Ще один діяч зробив заяву відносно наших земель… Доволі дивну, як на мене. Майте на увазі, що нам своє робити, нам виганяти ворога з нашої території. І ми цим питанням будемо займатися з ранку до вечора, 24 години на добу".

В іншій топ-країні Альянсу – Німеччині - поступово просувається ідея про передачу Збройним силам далекобійних ракет Taurus

Варто брати до уваги, що у ключовій державі НАТО - США - налаштовані на продовження підтримки України. Зайвим свідченням цього стало звернення Білого дому до Конгресу з проханням надати у поточному році додаткову оборонну допомогу нашій державі. Є вагомі підстави вважати, що така тенденція збережеться і у наступному році, з додатковими довгоочікуваними збройними бонусами для наших Збройних сил.

В іншій топ-країні Альянсу – Німеччині - поступово просувається ідея про передачу Збройним силам далекобійних ракет Taurus, що гарантує додаткову "бавовну" для російських військових. Тож в Альянсі теж поспішили запевнити про продовження підтримки України

Однак не все так ідилічно. Як би ми не називали такі заяви – зондуванням грунту, чи тестом громадської думки - у країнах, які допомагають Україні зброєю, є лобістські групи, зацікавлені у відновленні прав країни-окупанта (чи то як засіб для стримування Китаю, чи через бізнес-інтереси) і, відповідно, максимально швидкому закінченню війни. При цьому до уваги не береться те, якою ціною це відбудеться.

Але варто повторити ще раз: мова не про те, що нас зливають

Ба більше, є виборці, наприклад, у США, які не підтримують подальшу допомогу Україні. На жаль, відсоток їх чималий, і на них зважають/їм підіграють американські політики. Так, один з кандидатів у президенти США від Республіканської партії Рон де Сантіс назвав війну в Україні територіальною суперечкою. Досить контроверсійна заява про швидке закінчення війни в Україні (не зрозуміло, якими методами) прозвучала й від потенційного переможця республіканських праймеріз - колишнього президента США Дональда Трампа.

У тій же Німеччині також завжди було доволі сильним російське лобі, й там теж лунають заклики не постачати Україні далекобійні ракети…

Звісно, таким настроям підіграють і їх всіляко стимулюють у РФ. Це те, що долають дипломати. Радує, що коштів на стимулювання таких настроїв у країни-окупанта меншає, про що свідчить пробиття рублем позначки в сотню за долар.

Але варто повторити ще раз: мова не про те, що нас зливають. Мова про те, звідки беруться голоси, які пропонують поторгувати територіями, й про підґрунтя заяв подібного штибу.

І ще один момент: чи можуть такі настрої захопити правлячі політичні еліти в країнах-союзниках? Поки в цій задачі багато невідомих.

Все буде залежати від подій на фронті, дій Китаю, суспільних настроїв, чи буде глобальна готовність будувати новий світ без гегемонічної РФ, наслідків бойових дій РФ в Африці і, врешті, внутрішня мобілізація на перемогу.

Ярослав Конощук