Російське озброєння знову засвітилося у повітряному просторі країн НАТО. І реакція країн-членів НАТО на падіння або прольоти їхньою територією російських крилатих ракет або безпілотників-камікадзе, на перший погляд, може здаватися занадто спокійною, або занадто зваженою. Однак вона пов’язана з тим, як трактується фундамент колективної безпеки - п’ята стаття Вашингтонського договору (агресія проти країни НАТО є агресією проти блоку), а також протидією пропаганді РФ.
З практичної точки зору, це поняття повинно мати три обов’язкові компоненти
У п’ятій статті Вашингтонського договору йдеться про те, що збройний напад на одну з країн-членів НАТО означає автоматично такий самий напад на інші країни-члени НАТО. Відповідно, інші держави мають захищати ту державу, яка стала жертвою агресії. Ключовим тут є практичне наповнення поняття "збройний напад".
З практичної точки зору, це поняття повинно мати три обов’язкові компоненти.
По-перше, цей напад повинен здійснюватися регулярними збройними силами третьої країни, тобто, це не мають бути терористи, чи якісь перевдягнені у військову форму бойовики. Це повинні бути військовослужбовці збройних сил цієї країни.
По-друге, дії країни-агресора мають бути частиною стратегічного плану, погодженого вищим військовим керівництвом зазначеної держави, аби НАТО не був втягнений у війну, яку почав якийсь опозиційний генерал.
І, по-третє, цей план має бути, окрім військового керівництва, затверджений і вищим політичним керівництвом держави-агресора, аби уникнути ситуації, коли генерали починають заколот проти політичного керівництва, провокуючи війну з Альянсом.
Альянс в жодному з цих випадків далі, ніж політичні консультації чи діалог, не піде
Зрозуміло, що ні в одному з інцидентів (падіння дрона у Румунії, прольоти крилатих ракет) ми не можемо говорити про жоден з цих компонентів. Тому і країни НАТО не посилаються і не будуть посилатися на п’яту статтю. Адже для цього немає підстав.
Крім того, така спокійна реакція країн-членів НАТО пов’язана з тим, що РФ прагне використати такі інциденти, аби розкрутити свою пропаганду, спровокувавши Альянс на заяви або дії, пов’язані з п’ятою статтею Вашингтонського договору. Але, враховуючи специфіку терміну "збройний напад", Альянс в жодному з цих випадків далі, ніж політичні консультації чи діалог, не піде. Тобто практичних кроків з активації п’ятої статті не буде. Це і потрібно російській пропаганді аби показати, що НАТО не може себе захистити за наявності загрози та дискредитувати Альянс.
Теперішня позиція країн-членів НАТО стосовно російських провокацій є виваженою
Зміна реакції НАТО можлива за умови, якщо дії Росії будуть вкладатися в практичне трактування поняття "збройний напад", про що вже зазначено вище. Тоді для блоку це буде сигналом, що є усвідомлена атака проти системи безпеки Альянсу і, відповідно, такі дії РФ будуть вимагати зовсім іншої реакції - не тільки вербальної і символічної, а й практичних дій. До того моменту НАТО буде зберігати спокійну та врівноважену позицію. Правильність цієї позиції була доведена багатьма інцидентами.
До слова, таку ж позицію зайняла Польща стосовно інцидентів з залишками ПВК "Вагнер" у Білорусі. Очевидно, що російському і білоруському керівництву було доведено, що у випадку провокацій чи порушення кордону з боку нелегальних мігрантів, чи білоруських вертольотів, чи "вагнерівців", поляки будуть знищувати порушників. А розбиратися будуть потім. Тобто, поляки скажуть, що це був або прикордонний інцидент, або терористичний напад і, зрештою, всіх терористів було знищено, а російська пропаганда змушена буде або визнавати факти, або відмовчуватися.
Тому теперішня позиція країн-членів НАТО стосовно російських провокацій є виваженою. Вона показує, що Альянс здатний у вимірі гібридного протистояння стратегічно перегравати РФ і не давати їй приводів посилювати гібридну агресію проти Заходу та Альянсу.
Тарас Жовтенко, експерт з міжнародної безпеки фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва
