Більше не лишилося "ніяких відносин з Євросоюзом", - сказав міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров у вівторок. Ці слова прозвучали, коли він стояв поруч зі своїм китайським колегою. Звісно ж, всю вину за це Лавров перекладав на ЄС. Мовляв, він знищив відносини з Москвою "через односторонні дії".
Читайте такожУ НАТО заявили про збільшення ракетної загрози з боку РосіїГолова МЗС Росії демонструє класичний підхід, коли сам злодій кричить: "Тримай злодія!". Про це пише німецьке бізнес-видання Handelsblatt. Адже якщо відкинути питання про те, чи завжди санкції Заходу були ретельно збалансовані, вони завжди були реакцією на порушення з боку Москви, а не актом агресії.
Швидше за все, це новий курс Кремля: відділитися від Заходу, щоб таким чином захистити себе. Видання нагадує про те, як ЄС, США й інші західні держави запровадили санкції проти Росії після того, як вона анексувала український Крим в 2014 році. З того моменту Володимир Путін знав, що він не може просувати свою експансію безкарно. Незаконна окупація українського півострова в Чорному морі була спробою змінити червоні лінії на користь Росії. Але Захід послав чіткий сигнал проти.
З тих пір Путін знає, що його політика поступового поглинання пострадянських країн зіштовхнулася з західним опором. І саме з тих пір двосторонні відносини підриваються. Twitter і Facebook планують заборонити в російському інтернеті. Програми Microsoft видалять з комп'ютерів російських державних компаній і відомств. Торгівля за допомогою доларів буде припинена, натомість систему SWIFT хочуть замінити новою, створеною спільно з Китаєм.
Читайте такожWall Street Journal: Вбивцю в Москві пора покарати злочини в Росії, Чечні й УкраїніЦей розрив має мету й ціну. Мета: Путін з усіх сил намагається лишитися при владі ще на дуже багато років і, якщо буде потрібно, жорстоко придушувати опозицію. В такому разі, санкції після розриву і Заходом повинні стати майже невідчутними.
Китай як заміна
Натомість, Москва прагне утворити альянс з Китаєм й іншими авторитарними країнами. Разом з ними повинна бути збудована нова платіжна система, мережі роздрібної торгівлі й партнерство. Власне, Китай може доставити багато з того, що досі надходить із Заходу. А російська нафта, вугілля й деревина потрібна йому так само, як і Європі.
Тож це класична ситуація, коли всі перемагають? Не зовсім, тому що ціна такого розвороту дуже висока. Росія для Китаю лише "маленький брат". Тож, пане Путін, ще є час для корекції курсу!
