Попри дипломатичний скандал, Росія та Китай залишаються стратегічними партнерами, а приїзд на зустріч у Джидді спеціального представника піднебесної Лі Хуея не змінює її позицію стосовно війни в Україні та поки не матиме практичних наслідків. Наприклад, Китай роками брав участь у шестисторонніх переговорах щодо Північної кореї (Переговори Північної, Південної Кореї, США, Росії, Японії, Китаю у зв’язку з відновленням КНДР ядерної програми, які почалися у 2003 році та припинилися у 2009 році, а спроби відновлення перемовин провалилися). Однак сама організація зустрічі в Джидді (щодо формули миру Зеленського) є позитивом. Якщо б Україна не змогла організувати участь у такому форматі, то це зробила б Росія.
Якщо говорити про позитивні оцінки участі Китаю у заході, то, можливо, це був спосіб заохочення. Україна пропонувала кожній країні підтримати частину формули миру. Китаю було запропоновано три треки: енергетична безпека, повернення полонених та зернова угода, однак жодного зворотного зв’язку на це з боку офіційного Пекіна немає.
Я не бачу, щоб Китай змінив свою позицію стосовно російсько-української війни. Китай продовжує її позиціонувати як кризу (за інформацією міністерства закордонних справ Китаю, спеціальний представник КНР у справах Євразії Лі Хуей під час зустрічі в Джидді "мав контакти і говорив з усіма сторонами про політичне врегулювання кризи в Україні"). Участь у дискусії спеціального представника КНР у справах Євразії Лі Хуея в дискусії у Джидді дала:
- можливість отримати інформацію про зміни у настроях її учасників;
- можливість для Пекіна впливати на переговори та на архітектуру безпеки;
- підтримання іміджу, що Китай підтримує мир.
Також я негативно ставлюся до визначення російсько-китайських відносин у форматі "васал та сюзерен". Економічна залежність РФ від Китаю поки не досягла домінуючого положення. Якщо б Росія була васалом, то центр прийняття рішень знаходився б у Пекіні, а це не так.
Російське керівництво досить чутливо ставиться до тиску. Китай не використовує економічні інструменти стосовно РФ. До того ж, економічна залежність не завжди означає васалінітет. Китай є найбільшим торгівельним партнером Південної Кореї, однак це не означає, що Сеул є васалом Пекіна.
Росія та Китай зараз є стратегічними партнерами. Це не є Альянс, оскільки Альянс передбачає юридично закріплене надання військової допомоги. Наразі можемо описати їх відносини у форматі "фронт – тил". Китай забезпечує стратегічний тил. Він організував маршрут постачання більшості технологічних компонентів (70-80%) в обхід санкцій. Російська економіка змогла витримати санкційний режим завдяки можливостям, наданих китайським ринком. За підсумками 2022 року, економіка РФ впала на 2%-3% хоча їй пророкували падіння 15%.
Китай доволі обережно ставиться до погіршення відносин з Росією. Ми проводили круглий стіл з експертами, афілійованими з владою [КНР]. За їхніми оцінками, Китай вважає дії Росії справедливими, оскільки, на його думку РФ була виключена зі світової архітектури безпеки, а відповідальність покладає на НАТО.
Юрій Пойта, керівник азійської секції New Geopolitics Research Network
