Американські медіа, аналізуючи останні заяви президента США Дональда Трампа, зазначають, що його прохолодні формулювання про війну в Україні ілюструють його односторонню та проросійську позицію щодо мирного врегулювання. Це знищує надії на те, що Сполучені Штати є неупередженим посередником у досягненні миру.
Водночас в інформаційному просторі бачу чимало коментарів, що краще поганий мир із Трампом, ніж війна без участі США. Хочу навести різкість в цьому питанні.
Ніхто Україні на даний момент не пропонує поганого миру із Трампом. Немає такої пропозиції на столі. Тому що:
По-перше, пропозиція миру може надійти лише від того, хто є стороною воєнного протистояння. В даному випадку це російський диктатор Володимир Путін. А Путін ніякого миру Україні не пропонує. Ба більше, скоріше за все, до кінця осені не пропонуватиме, якщо на нього не буде значного тиску (а поки такого тиску не передбачається).
По-друге, будь-які сигнали з Кремля про те, що вони готові прибрати чи змінити свої вимоги, не мають сенсу, якщо не супроводжуються готовністю підписати мирну угоду.
Путін десятки разів посилав суперечливі сигнали з метою збити всіх з пантелику. Це - звичайний шум війни. Що стосується готовності Росії до миру, росіяни наочно продемонстрували все в ніч на 24 квітня.
По-третє, президент США Дональд Трамп пропонує Україні погодитися на визнання Сполученими Штатами Криму російським, пропонує угоду по мінералах, буде ще пропонувати купу всякого різного. Але це не має жодного стосунку до миру, оскільки всі ці пропозиції не супроводжуються пропозицією миру.
По-четверте, пропозиція миру не має жодного сенсу, якщо немає гарантій безпеки, які би стали на заваді порушенню миру на другий день після підписання будь-якої угоди. Ми маємо неодноразові заяви з боку представників американської адміністрації, що таких гарантій з боку США не буде.
Таким чином, все, що відбувається, є відображенням двох факторів:
а) бажання президента США Дональда Трампа показати якийсь результат (байдуже, який);
б) бажання президента США Дональда Трампа використати складні обставини, в яких опинилася Україна, для отримання якоїсь користі.
З огляду на це, немає жодних підстав очікувати продовження американської допомоги (і, на мою думку, так само не було би в разі обрання Гарріс). Тож політика України зараз полягає в тому, щоб затягувати час, вигрібаючи допомогу, затверджену Байденом, та допомагаючи пошвидше пробудитися Європі та нашим друзям в США.
Коротко підсумую: мирна угода можлива лише з тим, хто веде проти нас війну. Все решта - то "танці з бубнами" для отримання вигоди за рахунок жертви агресії.
Валерій Пекар, підприємець, громадський діяч, публіцист, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи
