Володимир Путін намагається розгойдувати ситуацію в Грузії вже понад десять років. Сьогодні йому це вдається робити руками своєї маріонетки - колишнього прем'єр-міністра Грузії, мільярдера Бідзіна Іванішвілі, який заснував правлячу сьогодні партію "Грузинська мрія".
Розуміючи проєвропейський настрій більшості грузинів, розгойдування ситуації відбувалося поступово, крок за кроком.
Саме тому в Грузії з'явилися проросійські партії, які отримали представництво в парламенті, нібито, відокремившись від більшості. Але насправді, все це - люди Іванішвілі. Вони ж й внесли до парламенту закон про іногентів, аналогічний прийнятому в РФ.
Проблема також в тому, що у парламентської більшості буквально рабське ставлення до свого лідера. Тому мені, наприклад, складно зрозуміти представників опозиції, яка намагаються проводити дебати з "Грузинською мрією". Адже їм теж відомо, що ці люди нічого не вирішують.
Невідомо звідки точно Іванішвілі отримує інструкції: від ГРУ або від ФСБ. Але те, що його дії продиктовані Кремлем - факт. Упевнений, що Путін дав йому чітку настанову про те, що на "методичне розгойдування" ситуації часу більше немає. Мовляв, починайте "рубати з плеча". Завдання - завершити окупацію Грузії. Для цього навіть не потрібно вторгатися, нападати військовим шляхом (хоча російські війська і так вже стоять в Цхінвалі). Досить перекрити Грузії перспективи вступу до Євросоюзу. У цьому - основна мета дій проросійських політичних сил, а зовсім не в прийнятті одного закону.
Річ у тім, що Грузія на відміну від України і Молдови, поки так і не отримала статус кандидата для вступу до Євросоюзу. Поява такого недемократичного закону в парламенті може остаточно залишити в історії євроінтеграційну перспективу для грузинського народу. Це означатиме остаточну русифікацію Грузії і перемогу для Путіна.
З самого початку повномасштабної війни РФ проти України було зрозуміло, що Москва ніколи не зможе поставити Київ на коліна
В цілому, якщо заглибитися в деталі, сама ідея внесення цього законопроекту створена штучно. Лідеру "Грузинської мрії" не потрібен спеціальний закон для контролю над фінансуванням неурядових організацій. Адже, згідно із законодавством Грузії, ці механізми вже і так існують. Таким чином, законопроект був внесений лише для максимального рівня конфронтації, яку ми і бачили під парламентом. Іванішвілі хотів загострити ситуацію: симулювати відмову Грузії від Європи, щоб Європа сама відмовилася від Грузії. Він хотів отримати таку ситуацію, щоб, за винятком РФ, Грузії більше нікуди було йти.
До речі, сьогодні риторика Кремля стала агресивнішою невипадково. З самого початку повномасштабної війни РФ проти України було зрозуміло, що Москва ніколи не зможе поставити Київ на коліна. Вже тоді були побоювання, що в якийсь момент Путін почне шукати, де ж компенсувати свої провали на українському фронті, як же "залатати" свою ганьбу. Простими словами, ситуація з Молдовою та Грузією сьогодні - відображення істерики Путіна через реальну поразку, яку він зазнає в Україні.
По всій видимості, російська пропаганда не може годувати російську аудиторію "перемогами" нескінченно. Ось чому Путіну так важливо показати внутрішньому обивателю, що він, нібито, має успіхи десь ще. Тоді він зможе сказати росіянам: Ось, бачите, Грузія відмовилася від своїх амбіцій зблизиться із Заходом. Така ось, мовляв, наша братська губернія.
Що стосується внутрішньої ситуації в Грузії, не варто так загострювати увагу на запевненнях президента застосувати право вето до закону про іногентів. Вона дійсно його ветує. І цьому випадку навряд чи зіграє в унісон з "Грузинською мрією". Але цим президент тільки зробить демарш, висловивши свою незгоду з цим законом. А якби дійсно хотіла зробити серйозний крок для деескалації ситуації, то могла б, наприклад, звільнити політв'язня Михайла Саакашвілі.
Російська пропаганда не може годувати російську аудиторію "перемогами" нескінченно
Закон про іноагентів і реакція на нього – вето президента і мирний протест – на жаль, не вплинуть на ситуацію. Всі розуміють, що більшість у парламенті все одно зможе подолати вето. І глава держави ніяк не може перешкодити голосуванню парламенту за закон. Але судячи з реакції грузинського суспільства, не здивуюся, якщо законопроект спробують відкласти. Можливо, Іванішвілі спробує пояснити Москві, що закон не має шансів бути прийнятим. Але він все одно залишиться російською маріонеткою.
Виправити стан справ могла б хіба що відставка парламенту. Але домогтися цього можливо тільки за допомогою політичного тиску з боку міжнародних партнерів Грузії, а також накладення санкцій на Іванішвілі.
На нинішньому ж етапі протест грузинського суспільства обов'язковий. Йому немає альтернативи.
Мамука Жгенті, колишній Постійний представник Грузії в Раді Європи
