Знову предметом нападок Росії стала маленька Грузія, яка “завинила” перед Москвою тим, що намагається будувати в себе демократію і хоче просуватися в НАТО...
Читаю новини про всі ті істеричні виверти Кремля, дивлюся на нервові посмикування їхнього президента, коли він говорить про інородців, і не можу збагнути: ну навіщо це все потрібно такій великій (за розмірами та населенням) країні? А коли почула, що Росія поскаржилася на Грузію в ОБСЄ, то аж почервоніла. Мені за наших північних сусідів стало просто соромно.
Як казав мій покійний дядько (дипломат, до речі), у міжнародних скандалах завжди винна сильніша сторона.
Якщо розмірковувати примітивно, то кроки Росії, напевне, можна якось пояснити. Її “професіонали” піймалися на гарячому, і звичайно, Грузія використала б факт підривної діяльності російських спецслужб на її території для компрометації Москви в очах міжнародної спільноти. Але та вирішила діяти на випередження. Підняли такий рейвах, щоб не оскандалитися, що оскандалилися по самі вуха.
Звичайно, Росія не європейська країна. Школи дипломатичного, толерантного поводження з сусідами там немає. Але хіба так важко елементарно прораховувати наслідки своїх діянь?
По-перше, можна було передбачити, що ніхто такій істериці у цивілізованому світі не повірить, так само, як не повірили Росії в її наклепах на Україну взимку, коли нам перекрили газ.
По-друге, зрозуміло, що Грузія, затримавши російських гебешників, напевне має докази їхньої непристойної діяльності, що вона й продемонструвала.
По-третє, заборона транспортного сполучення, пошти з Грузією сприймаються у світі не просто як акт дурнуватий, а й просто дикий. Ну, до чого тут пошта?
Російський президент по телебаченню заявляє про іноземних спонсорів Грузії. Наче Грузія має жити в натуральному господарстві. Але дивитися й слухати ці звинувачення чомусь смішно. Краще б поліпшили підготовку своїх “спеців”, раз на них покладається така важлива місія, як підрив сусідніх держав.
А то як завжди – облажалися на весь світ...
Оксана Охрімчук, м. Київ
