Неможливо повірити, що він із благородних мотивів – щоб не підставляти партію чи лідера, – добровільно склав мандат депутата, а потім, без мандата, ризикуючи бути впійманим, нелегально перетнув кордон...

Думка

Досить частий “витік інформації” про те, що екс-нардепа Лозінського бачили то в різних куточках України, то в різних куточках світу, наштовхує на думку, що комусь вигідно створювати “ефект присутності“ Лозінського. За законами жанру таке трапляється тоді, коли об’єкта немає серед живих, і відповідно, тому, хто його прибрав, вигідно направляти слідство по хибному сліду. Згадайте, як довго, після зникнення Гонгадзе, у ЗМІ з’являлася “інформація” – що його хтось десь “бачив”.

Відео дня

Чому Лозінського могли прибрати? Якщо те, що оприлюднили ЗМІ про Лозінського, хоча б на десять відсотків відповідає дійсності, НЕМОЖЛИВО ПОВІРИТИ, що він із благородних мотивів – щоб не підставляти партію чи лідера, – ДОБРОВІЛЬНО склав мандат народного депутата, а потім, без мандата, ризикуючи бути впійманим, нелегально перетнув кордон.

Значно більш імовірною, виходячи з його моральних якостей, виглядає версія, – що він міг почати шантажувати тих, із ким пов’язаний політично, фінансово чи і в той, і в інший спосіб. На чому міг би базуватись цей шантаж? Діапазон дуже широкий: від оприлюднення факту участі певних персон з гучними іменами в попередніх подібних “полюваннях” – до інших, відомих Лозинському злочинів за участю таких же відомих персон. Після того, як стало відомо про моральні якості, характер та “подвиги” цього персонажа, а також про порядки, насаджені ним у своїй “вотчині” – Кіровоградській області, можемо зробити висновок: факт шантажу у його виконанні виглядає значно реальніше, аніж його добровільне зречення. Як це, ЙОГО здають? З ЙОГО впливом, ЙОГО заслугами, ЙОГО знаннями про тих, із ким він полював, відпочивав та чиї питання рішав?

Отже, абсолютно не виключаю, що в результаті Лозінського прибрали, а Верховна Рада, “без зайвих формальностей”, задовольнила його заяву, якої він ніколи не писав. І кінці у воду…

Якщо ця версія комусь видасться надто нереальною, сумніви легко розвіяти. Перевірити надзвичайно просто – провести графологічну експертизу підпису Лозінського під заявою про складення ним депутатських повноважень. Якщо моя гіпотеза про несправжність підпису на заяві підтвердиться, це дасть змогу звузити коло пошуку. Якщо ж на заяві підпис справжній, але дата поставлена іншою рукою – коло пошуків звузиться ще більше, адже всі депутати знають, кому вони віддавали подібні заяви перед включенням їх до партійних списків…

Що дасть така перевірка? Не потрібно буде витрачати величезні бюджетні кошти на відрядження високопосадових слідчих на дорогі зарубіжні курорти. Достатньо буде дослідити ланцюжок – хто і за чиїм дорученням підробляв заяву…

Після чого, образно кажучи, розпочинати розкопки “на городах” зацікавлених осіб…

Євген Жовтяк, народний депутат України трьох скликань, голова Київської облдержадміністрації у 2005–2006 роках