Сьогодні Печерський суд Києва ухвалив рішення про арешт терміном на два місяці екс-міністра внутрішніх справ Луценка. Опозиція одразу ж почала волати, що утримання Луценка під вартою “буде індикатором того, що дії правоохоронних органів носять характер політичного переслідування”. Мовляв, у слідства не було ніякої потреби, “немов у поганому детективі, посеред білого дня на вихідних хапати людину”.

Навіщо були усі ці заяви? Фракція НУ-НС відверто відповіла на це запитання: “Ми вимагаємо, щоб в ході розслідування щодо Луценка не застосувались запобіжні заходи, пов`язані з позбавленням волі”.

Однак нагадаю: за той час, коли Юрій Луценко очолював МВС, він створив собі імідж, з одного боку, дещо «незвичного» очільника силового відомства. Перебуваючи на високій державній посаді, він часто поводився так, що з’являлися обґрунтовані сумніви – чи усвідомлює Юрій Віталійович усю міру відповідальності не тільки за кожну дію підпорядкованих йому правоохоронців, а й за кожне СВОЄ публічне слово?

Відео дня

Вони підтвердилися, коли з часом Луценко став фігурантом низки гучних скандалів. Тоді у громадськості виникло цілком слушне запитання – а чи є міністр внутрішніх справ країни, що поставила собі за мету стати повноправним членом європейської спільноти, зразком законослухняності? Луценко вміло експлуатував образ такого собі «свого у дошку хлопця», хоча насправді за цим ховався власний інтерес, використання службових повноважень у корисливих цілях і банальні порушення закону, які постійно сходили з рук.

Те, що відбувається з Луценком зараз, на моє переконання, є цілком закономірним. Його арешт не має нічого спільного з «політичними переслідуваннями». Адже інкримінують Юрію Віталійовичу цілком конкретні протиправні дії, а не переслідують за висловлені публічно переконання. В Україні нікого не затримують за погляди чи політичну позицію.

У народі кажуть – «якщо не їв часнику, то й запаху не буде». Відносно до Луценка, цю фразу можна сказати так: «Якщо ти у політиці – не «їж часнику». Не варто використовувати свою політичну діяльність як ширму для прикриття порушень закону. Переконаний, що слідство буде неупередженим та об’єктивним. І воно обов’язково відділить «мухи від котлет».

У ситуації з Луценком ідеться виключно про відповідальність колишнього міністра за порушення закону. Його громадянські права повністю дотримано, він має усі законні можливості для доведення своєї позиції.

Луценко, ще п’ять років тому гучніше за всіх кричав: «Закон – один для всіх». Сьогодні час доводить, що закон справді має бути одним для всіх. Усі відповідатимуть за здійснені правопорушення, незалежно від службового статусу чи колишніх регалій. В Україні не повинно бути жодної недоторканої перед законом людини. Сподіваюсь, що українське суспільство незабаром у цьому переконається.

Володимир Олійник, народний депутат від Партії регіонів