Ніхто, мабуть, не сумнівається в рівні компетентності пані Тимошенко в питаннях функціонування газового ринку, формування цін на ньому. Ніхто також не ставить під сумнів рівень її знань та власного досвіду щодо заробляння грошей на газовому ринку.
Але з рештою сфер економіки та державного управління, як показує досвід, у пані Тимошенко суттєві проблеми.
Сайт пані Тимошенко повідомляє про її бажання судитися через виділення урядом Азарова 3,5 мільярда гривень з Ощадбанку банкові "Надра".
"Це треба зупиняти і, скоріше за все, ми будемо звертатися до суду, щоб зупинити цей безпрецедентний хамський корупційний скандал", - сказала Юлія Тимошенкожурналістам після чергового допиту в Генпрокуратурі.
Спробую пояснити, у чому сенс дій Національного банку та уряду Азарова щодо підвищення статутного капіталу банку „Надра”. Але перед тим нагадаю дії уряду Тимошенко щодо капіталізації банків „Київ”, „Укргазбанк” та „Родовід”.
Уряд у 2009 році збільшив статутні капітали цих банків на загальну суму більш як 10 млрд. гривень. Причому за допомогою державних облігацій. Питання, навіщо це робилось у такий спосіб і чому саме ці банки були обрані для капіталізації, залишилося відкритим. Залишаються відкритими також питання, куди поділися ці гроші й скільки з них насправді було використано для повернення вкладникам.
Як тоді, так і зараз, вважаю ту капіталізацію щонайменше жахливим непрофесіоналізмом, до того ж вона супроводжувалася корупцією та розкраданням коштів у величезних розмірах. Перефразовуючи відомий вислів, можу сказати: кому криза, а кому мати рідна. Тоді керівництво Нацбанку, напевне, „наварило” чималі гроші на рефінансуванні комерційних банків, а урядовці – на їх капіталізації.
Ситуація з банком „Надра” (щодо його капіталізації) суттєво інша. По-перше, пані Тимошенко у своїй боротьбі проти пана Фірташа спрямувала всю свою енергію не на пошук механізмів відновлення платоспроможності цього банку, а на те, аби він був таки остаточно знищений. Річ у тім, що тоді при отриманні рефінансування банком „Надра” Дмитро Фірташ через свою DF group видав гарантію щодо повернення значної частини цього рефінансування (якщо не помиляюся, 4 млрд. грн.). І в разі банкрутства та неспроможності банку повернути цей кредит, НБУ був би зобов’язаний подати позов та накласти через міжнародні суди арешт на всі активи Фірташа.
Причому, незважаючи на українські традиції, спроби вивести активи з DF group обернулись би для пана Фірташа гучним кримінальним переслідуванням з боку поліції Швейцарії та інших країн. Отже, Фірташ до часу повернення рефінансування залишається намертво пов`язаний з долею цього банку. Тому він особисто зацікавлений у відновленні його платоспроможності (з іншими докапіталізованими банками ситуація інша).
За повідомленням самого банку „Надра” та НБУ, пан Фірташ активно переводить на обслуговування в цей банк свої структури. При цьому на відміну від ситуації з капіталізацією вищезгаданих банків збільшення статутного фонду відбувається не шляхом звичайного вливання грошей, які нічого не коштують і які взагалі не повинні повертатись акціонерові (у нашому випадку – державі), а за допомогою субординованого боргу. Для банку це позичкові кошти, які потрібно буде обов’язково повернути, інша справа, що це відбудеться не раніш як за п’ять років. Тому вони для банку вважаються довгостроковим ресурсом, який дозволяється визнавати частиною власного статутного капіталу. Крім того, поява цього субординованого боргу можлива лише за умови, що відбудеться відповідне зростання капіталу банку живими грошима, у даному разі приватного інвестора. Скоріше за все того таки Фірташа.
Я неодноразово писав про корупційні оборудки сьогоднішніх можновладців. Але можу припустити, що в силу багатьох причин не всі дії сьогоднішніх правителів спрямовані виключно на власне збагачення. Тому й надання субординованого боргу банкові „Надра” в цьому плані крок радше позитивний, а не корупційний, бо відповідальність за відновлення платоспроможності й повернення коштів вкладникам покладено більшою мірою не на державу, а на приватного інвестора. Якщо акціонери банку „Надра” забезпечать повноцінне відновлення його діяльності та повернення коштів вкладникам за рахунок його доходів, а не за кошт держави, то це потрібно лише вітати. Упевнений, що на відміну від пані Тимошенко, вкладникам байдуже прізвище того, хто забезпечить повернення їхніх кревних.
Ну а пані Тимошенко, яка так гарно вміє розповідати про корупцію інших осіб, я б хотів запитати: так куди поділися державні кошти, які вона спрямувала в три вищезгадані банки? І як слід назвати дії урядовців на чолі з пані Тимошенко, які своїми діями призвели до розкрадання мільярдів державних коштів, тобто грошей, які зібрані у вигляді податків з усіх українських громадян?
Борис Кушнірук
