Влада лікує економічні “хвороби” держави в найкращих традиціях  лікаря-пройдисвіта. Такому лікарю не потрібне одужання хворого — адже тоді ескулап втратить стабільне джерело надходжень! Саме такі аналогії спадають на думку, щойно в інформпросторі “спалахує” чергова владна ідея — чи то як “оздоровити” економіку, чи то як покращити життя соціально незахищеним, чи то як вирішити “газові” проблеми країни.  Щойно закінчили розповідати, у чому ж суть двадцять однієї реформи (щоправда, народ так і не зрозумів), як  треба роз`яснювати гарячий приплив газової дружби з Росією.

Спочатку, мабуть, планувалось діяти лише на емоційному рівні, мовляв труба іржава, а стільки металобрухту Ахметов не замовляв, тож все одно пропаде. Піховшек лякавросійськими “мобільними газосховищами” у Білорусі. Зрозуміло, що дипломований філософ щось почув, переосмислив, та й написав. Часи, коли філософи були ще й фізиками, минули давно, уявити що 20 млрд. кубометрів, навіть стиснені до 100 атмосфер, займуть 200 млн. кубометрів (піраміда Хеопса — 2,5 млн. кубометрів) важко, а вийшло загрозливо. Росія поставить на бойове чергування мобільні газосховища!

Тут виявилося, що січень видався теплим, концепцію поміняли, вирішили випромінювати стабільність і інноваційність. Пан Витягов, підлеглий всім відомого борця з тевтонською навалою Костя Бондаренка, перерахував, чим Україна може легко побороти нашого заклятого брата: “Україна заявила про намір... Знизити обсяг закупівлі російського газу... Перевести всі ТЕЦ із газу на вугілля... Реалізувати проект... з будівництва трьох заводів з газифікації вугілля... Збільшити видобування власного газу... почати закупівлі природного газу на спотовому ринку... Шукати нові маршрути поставки газу... Звернутися в міжнародний (Стокгольмський) арбітраж...”

Відео дня

Асиметрична, словом, відповідь. Хто пам’ятає, Рейган лякав зоряними війнами, а Горбачов спокійно казав: “Наша відповідь буде асиметричною”. Ну й відповів років через п’ять, Путін з Симоненком досі шукають, де воно поділось.

Рівень аргументів, що й казати, вражаючий. Міллер вже помахує підписаним контрактом і зачитує: “Бери або плати”. Українська влада голосом Витягова грізно заперечує: “А професіонали заявили, що мають намір!” Можна навіть пригрозити Газпрому ліквідацією Держгідрометцентру.

Зрозуміло, Витягов просто звів до купи аргументи, отримані у прес-службі енергетично-вугільного міністерства. Мовляв, у нас вугілля більше, ніж у дядька кота Матроскіна гуталіну, будемо спалювати замість газу, а грошей не дамо.

Запідозрити, що сам міністр Бойко, випускник Московського хіміко-технологічного інституту, не знає відмінностей між технологіями спалення вугілля і газу, важко. Усе ж таки двадцять років на хімічному виробництві, від майстра дільниці до директора нафтопереробного заводу. Хоча друга освіта економічна, одинадцять років у високих кабінетах...

Газ до котелень надходить газогонами, а вугілля — автомобільним або залізничним транспортом. Відповідно, вугілля треба десь складати. Хто не бачив будинків з котельною на вугіллі, може проїхатись, наприклад, до Новоукраїнки й побачити, який це має вигляд у промислових масштабах. Місячний пейзаж!

Конструкція газового котла вирізняється не тільки конструкцією пальника. У газовому котлі не створюється попіл. І не треба казати, що попелу не буде, тому що вугілля не спалюється, а “використовується водно-вугільна технологія”. Усе одно тепло вивільнюється внаслідок реакції окислення вуглецю, а те, що не окислюється, створює попіл. У Великій Британії — до 15% ваги вугілля. (У гарячому попелі ми в дитинстві пекли картоплю... Соціальна, так би мовити, функція вугільної котельні). Будуть викиди оксидів сірки в повітря, але це навіть корисно, вони, кажуть, відбивають сонячне світло й запобігають глобальному потеплінню. Маємо шанс поциганити Кіотських грошиків. Але за відходи треба буде платити — міністерство Злочевського отримає додаткове фінансування...

Повинна людина з інженерною освітою та виробничим досвідом уявляти, скільки часу треба витратити ДО початку будівництва або перебудови об`єкта підвищеної небезпеки (а котельні саме такими є). Погодження, розробка проекту, пошук підрядника (ну, це в нас зараз швидко), зламати старе... З власного досвіду — півроку мінімум. Лютий через тиждень, почнемо будувати в серпні? А в жовтні починається опалювальний сезон.

І кожен інженер із виробничим досвідом розуміє, що до наступної зими не встигнуть. І не збираються встигати. Тим більше що Азаров досі не оголосив, що в країні, виявляється, не вистачає кочегарів. А він у нас головний знавець потреб у кваліфікованих кадрах.

Просто не знають, що робити, але не хочуть ані турбувати нас, ані спитати — може й ми щось знаємо й підкажемо.

 

Віктор Мішковський