Після останніх російських ударів, потужності "Центренерго" фактично знищені. І тут важливий висновок, який лежить і лежав на поверхні з 2022 року, коли Росія почала нищити нашу генерацію і систему передачі електроенергії в  осінньо-зимовий період. Теперішні події - продовження, чи, як вважають росіяни - добивання української енергосистеми. Мова, власне, про маневрову генерацію (передусім теплову, а також гідро, якої значно менше), без якої енергосистема не може стабільно функціонувати.

Тобто маємо розуміти, що удари будуть продовжуватися. Особливо з огляду на те, що існують певні складнощі з підтриманням засобів ППО одночасно і на фронті, і в тилу.

Ба більше, зараз ми бачимо тенденцію, яка мала місце і в 2022 році

Це удари не тільки по теплових електростанціях, які генерують тільки електроенергію, а й удари по теплоелектроцентралях, які передусім генерують тепло для міських агломерацій, а паралельно - електроенергію. Це говорить про те, що агресор готує сценарій, який він намагався реалізувати ще взимку 2022-2023 років – сценарій такого собі холодомору. Адже після таких ударів ворога для великих міст з населенням сотні тисяч осіб постає реальна проблема обігріву помешкань. Тим більше, що активно вмикати засоби електричного обігріву не вийде, бо існує дефіцит електроенергії.

Річ у тім, що влітку, з огляду на ремонтну кампанію на АЕС та через знищення значної частини теплової генерації, існує ризик відключень електроенергії. Після знищення 80% теплової генерації маємо дефіцит електроенергії, який поки що покривається за рахунок імпорту та аварійної допомоги. А взимку під ризиком опиниться система центрального опалення.

Це не означає, що це буде тотальна проблема. Але, наприклад, в Харкові вона 100% буде – бо ТЕЦ знищена

Згадайте, що росіяни робили у 2022 році. Вони завдавали ударів по Чернігівській ТЕЦ, по тій самій Харківській… Тоді їх вдалось відновити. Проте зараз ворог продовжить цілити у великі міста. І ми вже бачимо, як завдаються удари по Запоріжжю, Кривому Рогу. Як ворог постійно намагається пробити ППО Києва (і пам’ятаємо, що удари по ТЕЦ столиці теж вже були).

Ще один момент: коли йдуть дискусії та різні чвари, що Трипільську ТЕС мали захистити, що в неї був 100% захист "на папері", то це достатньо абсурдні твердження. Якщо розглядати наявні у ворога засоби ураження, то не існує ніяких ефективних інженерних способів забезпечити таку циклопічну споруду, як теплоелектростанція (неважливо, чи це трипільська, чи якась інша). Хіба що треба збудувати саркофаг на кшталт того, що на ЧАЕС. Але це, зрозуміло, абсурд.

Інженерними засобами можна захистити хіба від якихось уламків дрона, але якщо летить ракета з боєголовкою на півтони, то інженерний захист не спрацює. Тож нам передусім потрібні засоби ППО, і наші партнери це чудово знають.

Паралельно всередині країни слід обрати пріоритети: як буде забезпечуватись маневрова генерація

Вітрова та сонячна енергія не можуть стати основним джерелом, бо вони нестабільні. Зараз доволі часто йдеться про мережу газопоршневих електростанцій, малу генерацію. Проте слід звернути увагу, що росіяни стали бити й по об’єктах газової інфраструктури. Тобто, збереження транзиту газу для них не є пріоритетом. І ще один момент: побудувати нові станції неможливо за тижні чи навіть місяці. Наприклад, частина обладнання, яка була замовлена навесні 2023 року після ударів 2022-2023 років, може надходити тільки зараз, бо виробничий цикл – рік-півтора.

Але, повторюсь, наскільки Росії вдасться реалізувати свої плани, буде залежати насамперед від наявності у нас засобів ППО.

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ"