Верховна Рада на своєму офіційному порталі опублікувала текст ініційованого Кабінетом міністрів законопроекту «Про працю», який був внесений до парламенту на розгляд 28 грудня минулого року.
Законопроект, який покликаний змінити прийнятий ще в 1971 році «Кодекс законів про працю», а також низку пов'язаних з ним нормативно-правових актів, складається з 98 статей, які розподілені за десятьма розділами.
Серед іншого в тексті чітко прописується поняття «трудові відносини» (стаття 12) і те, що підставою для їх виникнення є трудовий договір.
«Трудові відносини - це відносини між працівником і роботодавцем, що передбачають виконання за дорученням, під керівництвом і контролем роботодавця особисто працівником за винагороду визначеної роботодавцем роботи», - сказано в зазначеній статті.
Також у законопроекті визначено шість ознак трудових відносин (стаття 13) і види трудових договорів (стаття 17).
Так, пропонується такий перелік трудових договорів: безстроковий, строковий, короткостроковий (він укладається на термін до двох місяців), сезонний, з нефіксованим робочим часом, учнівський трудовий договір і трудовий договір із домашнім працівником.
Підставами припинення трудового договору можуть бути такі причини: закінчення терміну трудового договору, згода сторін, розірвання трудового договору з ініціативи працівника, розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, незалежні від волі сторін підстави, підстави, передбачені трудовим договором, або інші підстави, передбачені законом.
Серед іншого в статті 33 «Розірвання трудового договору з ініціативи працівника» йдеться про те, що «працівник має право в будь-який час за власною ініціативою розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово або зазначеними в трудовому договорі засобами електронного зв'язку не менше ніж за дві тижні».
Читайте такожСоціальна політика 2019-2020: субсидії, зарплати та трудові відносини по-новому
Стаття 35 передбачає, що роботодавець має право з власної ініціативи розірвати трудовий договір з працівником. При цьому про рішення розірвати він повинен повідомити працівника письмово або засобами електронного зв'язку у визначений термін.
Якщо працівник у цього роботодавця працює не більше півроку, то цей період становить не менше 15 днів, якщо понад шість місяців - то не менше 30 днів. Якщо ж період роботи співробітника на роботодавця становить понад п'ять років, то термін повідомлення становить не менше ніж 60 днів до дати звільнення. Співробітника, який працює понад десять років, необхідно повідомити про звільнення не менше ніж за 90 днів.
За домовленістю сторін терміни попередження, зазначені вище, можуть бути замінені грошовою компенсацією в розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше середньоденного заробітку працівника за кожний робочий день зменшення терміну повідомлення.
«Роботодавець має право без згоди працівника замінити терміни попередження, передбачені частиною першою цієї статті, грошовою компенсацією в розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше подвійного середньоденного заробітку за кожен робочий день зменшення терміну такого попередження», - сказано в законопроекті.
Стаття 37 «Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв'язку з неявкою працівника на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності» говорить про те, що трудовий договір може бути розірваний за ініціативою роботодавця через неявку працівника на роботу протягом понад чотири місяці поспіль або 150 днів протягом робочого року в результаті тимчасової непрацездатності (якщо законодавством не встановлений триваліший строк при певному захворюванні).
Стаття 39 «Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв'язку з відсутністю працівника» передбачає, що трудовий договір може бути розірваний за ініціативою роботодавця через відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад десять робочих днів поспіль.
Крім цього, законопроект передбачає, що нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин протягом кожного семиденного періоду (Стаття 48 «Робочий час і його тривалість»).
«Тривалість щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем з урахуванням специфіки його діяльності та консультацій з представниками працівників. Понаднормовими вважаються роботи понад встановлену в трудовому договорі тривалість роботи протягом дня (зміни)», - сказано в законопроекті.
Читайте такожМилованов захотів переглянути діяльність профспілок
Законопроект передбачає також, що щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за кожен відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (стаття 55).
Що стосується відпустки для догляду за дитиною, то в статті 60-й законопроекту сказано таке:
«За бажанням матері і/або батька дитини у віці до 3-х років роботодавець зобов'язаний надати відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За домовленістю сторін трудового договору відпустка для догляду за дитиною може надаватися більшої тривалості».
Як повідомляв УНІАН, 27 грудня Кабінет міністрів схвалив законопроект про працю, який покликаний зберегти і розширити соціальні права працівників, збільшити кількість легальних робочих місць, забезпечити рівні можливості для чоловіків і жінок у сфері праці, підвищити доходи працівників і гармонізувати українське законодавство з європейським.
