У зв`язку зі скандальною інформацією, яку 6 лютого оприлюднила британська газета "The Sunday Times" благодійна організація "М.АРТ.ІН-клуб" (м.Макіївка, Донецької області) познайомила журналістів з двома "випускниками" Торезького інтернату для дітей психохроніків.
"У вечірній школі мені не вірять, що в Торезі не вчили абетці - кажуть, що вчать навіть сліпоглухонімих, - розповіла 29-річна Наталія Горпинченко, яка зараз проживає в "Дитячому селі" Мартін-клубу. - А навіщо воно тобі треба, ще навчиш тебе, і будеш катати на нас скарги - так відповідали тим, хто, як і я, хотів вчитися".
Вихованці підтверджують інформацію про погане харчування та догляд.
"Їстівним в інтернаті були чай і хліб, - повідомив 24-річний Євген Мураков, який зараз живе з батьками в Єнакієвому. - Їжа поліпшувалася перед приїздом комісій. Тоді починали і добре топити. А до цього ми спали по двоє, щоб було не так холодно. Маленькі діти, які пісяють під себе, спали на голій сітці, щоб не замочили матрац".
"Після того як у 2008 році журналістка СТБ зняла про наш інтернат фільм, у малюків з`явилися памперси, а у нас банани у свята", - говорить Наталя.
Так само колишні товариші по інтернату розповіли про пережиті приниження і тортури.
"У нас Максим був - хлопець сильно шустрий, так його перед приїздом комісій завжди кололи аміназином (антипсихотичний препарат, сильнодіючий транквілізатор - ред.), - Повідомив Євген. - Усіх, хто міг щось не правильне сказати, укладали аміназином. Мене теж кололи три рази "за погану поведінку". Від цих уколів стаєш як п`яний. Хочеться спати, німіє язик. Часто тих хлопців, хто провинився (наприклад, послав вихователя матом) роздягали наголо і ставили на коліна. Одного разу мене роздягли наголо, вивели на вулицю, поставили на коліна, і всі бігали на мене дивитися".
"Директора в інтернаті всі бояться, тому що якщо ти покараний, на вулицю вже не випустять і заберуть пенсію, - повідомила Горпинченко. - У 2008 році всі "сильно розумні" перестали отримувати пенсії. Їх звозили на комісію до Донецька і визнали не дієздатними".
Вирватися зі стін психоневрологічного інтернату Наталії Горпинченко допомогли співробітники Правозахисної дитячої мережі.
"Боротьба Наталії за право вчитися, працювати, жити в суспільстві, а не в лікарняній палаті, тривала рік, - підкреслила представник Мережі Олена Горгадзе-Кузнєцова. - З`ясувалося, що в Українї не просто відмовитися від соціального захисту (саме до структури УПСЗН відносяться установи подібного профілю). Написавши заяву з проханням її відрахувати, доросла дієздатна людина не має права залишити інтернат - потрібно, щоб хтось її звідти забрав".
Не менш важкою виявилася доля 24-річного Євгена Муракова, якого в силу трагічної випадковості батьки вважали померлим.
Наталія Горпинченко та Євген Мураков впевнені, що в спецінтернат для психохроніків їх замкнули помилково. Наталя в 4 роки не вміла говорити, тому її записали в "які не піддаються навчанню". Євген народився без пальців, але, як і в Наталії, психічних і неврологічних захворювань у нього немає.
За діючими правилами, коли дитині-сироті виповнюється 4 роки, її тестує комісія, яка визначає її майбутнє. Якщо 4-річна дитина визнана розумово відсталою, оскаржити цей висновок неможливо. На відміну від людей, які відбувають строк у тюрмі, у дітей, котрі опинилися в такому інтернаті, практично немає прав. Коли випускнику психоневрологічного інтернату виповнюється 18 років, його автоматично переводять у будинки пристарілих для психохроніків.
