Декілька днів залишилося до зустрічі президента Сполучених штатів Дональда Трампа з російським лідером Володимиром Путіним у Гельсінкі. Петро Порошенко, якому вдалося поговорити з Трампом вчора, 12 липня, в Брюсселі, сказав, що «підготовив президента США до розмови з Путіним». Ця особиста зустріч відбулася всупереч тому, що графік Трампа був змінений і були скасовані зустрічі з деякими президентами – і це певна демонстрація прихильності.
Втім, почнімо з того, якою була зустріч Порошенко і Трампа. Вона тривала двадцять хвилин, є інформація, що обговорювалося декілька тем - від «Північного потоку-2» до війни на сході України. Задаймо собі просте питання: якщо не було підготовчої роботи, не були узгоджені позиції Трампа і Порошенка, то як зустріч протягом двадцяти хвилин по таких глобальних питаннях може бути змістовною? Тому саме на зустріч покладатися не варто - цікавіше те, що встигла зробити команда, яка супроводжує президента.
Проте, навіть в разі «завалу» роботи радників, український президент отримав можливість особисто донести інформацію по певних «червоних лініях», які Україна не може перетинати, бо вони призведуть до розростання проблем. «Червоною лінією» є політична криза в Україні з недієздатною владою та ризиком дезінтеграції країни, «червоною лінією» є наше несприйняття пакетного договору, де Крим прив’язується до Донбасу, «червоною лінією» може бути політичний компроміс, який вимагає швидкого проведення парламентських виборів на окупованій території, на чому наполягає Росія. А щодо миротворчого контингенту – Росія має фігурувати не як нейтральна держава, а як учасник конфлікту або залучена держава. Тобто її вплив на формування миротворчої місії та місцевих адміністрацій, якщо вони будуть, має бути мінімальним.
Втім, почнімо з того, якою була зустріч Порошенко і Трампа. Вона тривала двадцять хвилин, є інформація, що обговорювалося декілька тем - від «Північного потоку-2» до війни на сході України
Говорячи про майбутню зустріч Трампа і Путіна, варто зважати на нещодавні публікації в газеті The New Yorker. Її, звісно пов'язують з демократами, але попри те, це поважне видання зі своїми криницями інформації. Видання стверджує, що Саудівська Аравія, ОАЕ та Ізраїль підштовхують Трампа до принаймні одного компромісу з Путіним: Росія перешкоджає Ірану в справі посилення вплив в Сирії та регіоні загалом в обмін на те, що Сполучені Штати послаблять чи навіть скасують частину санкцій, накладених на Росію, зокрема і щодо України.
На самій зустрічі Трампа і Путіна будуть обговорюватися декілька тем, і, на превеликий жаль, Україна з-поміж них не є пріоритетною. Щоб переконатися у цьому, давайте просто пройдемося порядком денним цієї зустрічі.
Серед питань є енергетика. РФ і США мають спільну позицію щодо високих цін на нафту та газ. Розбіжності: Російська Федерація хоче скоріше ввести в експлуатацію «Північний потік-2». А стратегічна мета США – заміщення російського газу своїм, тактична – дещо сповільнити будівництво «Північного потоку», бо поки США не мають потужності для виходу на європейський ринок.
На самій зустрічі Трампа і Путіна будуть обговорюватися декілька тем, і, на превеликий жаль, Україна з-поміж них не є пріоритетною
Наступне питання – Сирія. Інтерес США, принаймні Трампа – це вийти з Сирії, залишивши контроль над регіоном через Саудівську Аравію, ОАЕ, Ізраїль. Вийти на якийсь формат, щоб Іран не посилював свій вплив на ці території. Росія також зацікавлена в тому, щоб США залишили Сирію, але, крім того, зацікавлена відбудувати ось Туреччина-Іран-Росія в контексті впливу по Сирії.
Далі – КНДР. США прагнуть, щоб Північна Корея не була ядерною державою, плюс, певною мірою відкрити їхні ринки, щоб вивести з-під цілковитого контролю Китаю. Росія також хоче в чомусь відкрити ринки КНДР, втім, насамперед, для військових постачань, бо Росія також хоче потиснути Китай в цьому регіоні.
Іран без ядерної зброї – в цьому зацікавлені обидві сторони. Втім, США бажають, щоб Росія також вийшла з ядерної угоди по Ірану, як нещодавно вийшли Сполучені Штати. В інтересах США, щоб Іран не посилював свій вплив в регіоні. Щодо РФ – то їх цікавить без’ядерний статус, можливо, певне обмеження (лише в Середньої Азії) впливу Ірану.
Питання втручання у вибори в США. Ця тема дратує і Кремль, і особисто Трампа. Тому, певною мірою, обидві стороні – і Путін, і Адміністрація Трампа -зацікавлені зняти це питання з порядку денного.
Щодо України, то для Росії питання безальтернативне – Крим російський, Донбас – це Україна. При цьому, щоб Донбас увійшов в Україну через політичний компроміс, так звані ДНР/ЛНР мали свою фракцію у парламенті та інше. Інтереси США – просто зняти це питання з порядку денного. Бо, на жаль, Східна Європа ніколи не була в пріоритеті політики США. Відповідно, США, в принципі, готові до певних компромісів.
Питання повного чи часткового скасування санкцій в принципі, в інтересах обох сторін, але Вашингтон має важелі впливу на ситуацію якщо Москва вдасться до порушень домовленостей. В США, на відміну від Європи, санкції затверджуються законом, але конкретно фігуранти цих обмежень – підзаконними актами. Тому США можуть дуже просто вивести якусь одну компанію з-під санкцій на певний час, а через певний проміжок часу просто повернути її в список або створити новий. Це не вимагає голосування Конгресу.
Щодо України, то для Росії питання безальтернативне – Крим російський, Донбас – це Україна
Як ми бачимо, Україна – це лише одна з тем, далеко не найбільш важлива для Трампа і навіть для американської системи. Питання навіть не в Україні, а взагалі в регіоні Східної Європи. Поки що, на жаль, інтерес США полягає в тому, щоб наша держава не розпалася, не продукувала проблеми для інших і мала більш-менш прогнозоване керівництво.
Однак, повертаючись до того, що Порошенко провів зустріч з Трампом напередодні зустрічі Трампа з Путіним, дуже сподіваюсь, що Порошенко спромігся донести свою позицію до Трампа. А Трамп, який багато в чому діє не як політик, а як бізнесмен, вирахував подумки плюси й мінуси можливих глибоких компромісів з Росією, і нині вважає, що ризики занадто великі. Дуже на це сподіваюсь.
Експерт з внутрішньої та міжнародної політики аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Ігар Тишкевич
