Наскільки Україна наблизилася до створення незалежної церкви після Синаксу у Стамбулі

Тарас Чорновіл
16:38, 04 вересня 2018
Політика
5889 2
Думка

Константинополь чітко заявив, що церквою-матір’ю для України є не Москва, а Константинополь. Ми прийняли хрещення від Візантії, Константинополя, а не від Москви. Це Москва від нас прийняла хрещення, і тому ми не можемо бути дочірньою церквою для московської – ми є дочірньою для Константинополя.

Це – найбільш визначне і історичне рішення, тому що воно скасувало цілу низку непристойних актів. Наприклад, коли цю першість Московська церква купила за соболині шубки. У церкві це називається симонією – купівля церковних благ за гроші, або церковна корупція.

Константинополь чітко заявив, що церквою-матір’ю для України є не Москва, а Константинополь

Так от, коли було скасовано акт симонії Московської церкви Константинопольським патріархом, тоді вже все було вирішено.

Методи права, які є в православних церквах, передбачають, що церква-матір може сама встановити певні правила, за якими вона повинна самостійно вирішувати певні речі для кожного конкретного випадку. І до випадку України засіданням ієрархів Константинопольської церкви було прийнято рішення, яке вже застосовувалося, тобто є прецедент. Наприклад, наймолодша автокефальна православна церква – Албанська. Вона невеличка, але має повні права, абсолютно вільна і незалежна. І рішення для неї приймалося за тим самим прецедентом, який зараз готується і для України. Це метод, за яким ухвалу про надання автокефалії, надає не збір усіх патріархів, навіть не Синод, а Синод делегує це право Вселенському патріарху Варфоломію, і він може ухвалити це рішення самостійно.

Тому можливості ухвалення рішення про надання Томосу тепер зведені до особистого рішення Вселенського патріарха. І переговорні процеси, які вів із ним Порошенко близько двох років, не можуть минутися просто так і закінчитися нічим. Якщо сказали «а», то буде сказано й «б». Тобто Вселенський патріарх ухвалить рішення про надання Томосу.

Перший пункт рішення Синаксу у Стамбулі якраз стосується цього. Сам Вселенський патріарх особисто ухвалить це рішення, без погодження з іншими людьми. Єдине – він буде в дорадчий спосіб консультуватися зі Вселенським Синодом. Ця процедура достатньо формальна.

Другий пункт визначає наші подальші дії. Він надає право Вселенському патріарху знімати будь-які анафеми, судові внутрішньоцерковні рішення щодо будь-якої з церков, які є дочірніми по відношенню до Константинопольської церкви.

Московська церква, захопивши українську, ставши головною над нею, свого часу прокляла і відлучила від церкви патріарха Філарета і всіх тих єпископів, що підтримали його і створили УПЦ КП, визнаючи їх неканонічними. Основне, на чому зараз наголошує РПЦ, що ця церква – не канонічна. І це, до речі, стримує дуже багатьох православних українських віруючих, священиків, навіть єпископів від приєднання до неї.

Можливості ухвалення рішення про надання Томосу тепер зведені до особистого рішення Вселенського патріарха. І переговорні процеси, які вів із ним Порошенко близько двох років, не можуть минутися просто так і закінчитися нічим

Так от, друге рішення Синоду дало право Вселенському патріарху одноосібно після консультацій із Синодом прийняти рішення про зняття таких проклять і відновлення статусу єпископів. Тобто всі ті, хто був проклятий і відлучений від церкви Московським патріархатом, будуть повернуті. І Філарет, як і єпископи, які були разом із ним позбавлені канонічності, будуть повернуті в канонічний статус. Автоматично канонічними стають всі ті, кого Філарет висвячував на єпископів.

Це означає, що з того моменту, коли цей акт буде здійснений Вселенським патріархом (а це, я думаю, станеться упродовж кількох тижнів), УПЦ КП стає повністю канонічною, згідно з православними канонами, і вона може стати основним осердям створення нової православної церкви.

Третій пункт – це те, що маємо зробити ми самі. Маю на увазі церква (кажу умовно, тому що я є греко-католиком, і мене це взагалі не стосується. Я просто знаюся на канонічному праві, бо маю трошки богословської освіти). В Україні тепер має бути створена церква. Не перейменована, не якимось чином трансформована, а саме створена. Але всі розуміють, що оскільки є церква-ініціатор – це Київський патріархат Філарета, і вона найбільша з тих, хто прагне створення помісної церкви, саме вона і буде основним осердям нової церкви. Всі розуміють, що сам Філарет і буде предстоятелем нової української помісної православної церкви, вже повністю незалежної, яка просто є церквою-дочкою Константинопольської – тут виникає дуже умовна залежність. І вона складе основу. Але все одно нова церква не буде просто механічним продовженням УПЦ КП. Це буде церква, яка об’єднається в єдину з УАПЦ, яка вже оголосила про готовність до об’єднання, та значною частиною єпископів та приходів УПЦ МП. Після цього в Україні буде не просто Київський патріархат, а православна помісна церква.

Як її назвуть – це питання самих церковників. Чи то це буде просто українська церква, чи то українська православна церква, чи то українська помісна церква.

А церква Московського патріархату буде визнана як церква, яка є представником іноземних ієрархів в Україні. Наприклад, існує в Україні болгарська православна церква. Небагато приходів, але вони є, і вони спокійно собі діють в Одеській області, до них ніхто не висуває претензій, вони підкоряються своєму патріарху, який сидить у Софії. Так само і Московська православна церква першою муситиме перереєструвати свої приходи і єпархії. І це вже буде не УПЦ – вона не зможе продовжувати використовувати цю назву. Це будуть єпархії і приходи Руської православної церкви в Україні.

Окремий момент – як на всі ці процеси реагуватиме Москва. Очевидно, що Москва буде розказувати про черговий розкол в українському суспільстві, про те, що тут протистоять один одному віряни різних патріархатів. Москва підніме всю свою агентуру. Будуть і спроби організувати певні заколоти, які носитимуть далеко не тільки релігійний характер. Провокатори спробують влаштувати якісь побоїща в окремих приходах.

А церква Московського патріархату буде визнана як церква, яка є представником іноземних ієрархів в Україні

До того ж, перехід приходів відбуватиметься не одномоментно, а впродовж кількох років. Спочатку перейдуть окремі єпархії. Наприклад, митрополит УПЦ Московського патріархату Драбинко, на якого нападав Новинський, думаю, перейде одразу. Тож цей перехід приходів буде поступовим і не буде масовим. І Москва, я думаю, спробує в цих місцях влаштувати сутички і понавезе туди якихось «донських козачків» та всяку іншу заразу. Справа української поліції і спецслужб – просто не пропустити цей момент і жорстко відстежити зовнішній вплив: емісарів або групи, які будуть приїжджати з Росії, треба буде просто заарештувати; тих, хто встигне «набуянити» – посадити; інших просто видворити з території України. А свої швидко знайдуть порозуміння, хіба що хтось один одному зовсім трохи потовче боки.

Проте уникнути внутрішніх протистоянь на цьому ґрунті також не вдасться. Але вони будуть нетривалі. Головне – перехопити провокаторів із Росії. Також можна не сумніватися, що Києвом будуть намагатися провести «хресні ходи».

Головне – не братися одразу до справи занадто круто, бо може бути сильний спалах, який Росія зможе використати для потужних військових провокацій та навіть інтервенції.

Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter