Основний процес у Стамбулі завершився, по суті, в той момент, на який у нас звернули найменше уваги.
Константинополь чітко заявив, що церквою-матір’ю для України є не Москва, а Константинополь. Ми прийняли хрещення від Візантії, Константинополя, а не від Москви. Це Москва від нас прийняла хрещення, і тому ми не можемо бути дочірньою церквою для московської – ми є дочірньою для Константинополя.
Це – найбільш визначне і історичне рішення, тому що воно скасувало цілу низку непристойних актів. Наприклад, коли цю першість Московська церква купила за соболині шубки. У церкві це називається симонією – купівля церковних благ за гроші, або церковна корупція.
Константинополь чітко заявив, що церквою-матір’ю для України є не Москва, а Константинополь
Так от, коли було скасовано акт симонії Московської церкви Константинопольським патріархом, тоді вже все було вирішено.
Методи права, які є в православних церквах, передбачають, що церква-матір може сама встановити певні правила, за якими вона повинна самостійно вирішувати певні речі для кожного конкретного випадку. І до випадку України засіданням ієрархів Константинопольської церкви було прийнято рішення, яке вже застосовувалося, тобто є прецедент. Наприклад, наймолодша автокефальна православна церква – Албанська. Вона невеличка, але має повні права, абсолютно вільна і незалежна. І рішення для неї приймалося за тим самим прецедентом, який зараз готується і для України. Це метод, за яким ухвалу про надання автокефалії, надає не збір усіх патріархів, навіть не Синод, а Синод делегує це право Вселенському патріарху Варфоломію, і він може ухвалити це рішення самостійно.
Тому можливості ухвалення рішення про надання Томосу тепер зведені до особистого рішення Вселенського патріарха. І переговорні процеси, які вів із ним Порошенко близько двох років, не можуть минутися просто так і закінчитися нічим. Якщо сказали «а», то буде сказано й «б». Тобто Вселенський патріарх ухвалить рішення про надання Томосу.
Перший пункт рішення Синаксу у Стамбулі якраз стосується цього. Сам Вселенський патріарх особисто ухвалить це рішення, без погодження з іншими людьми. Єдине – він буде в дорадчий спосіб консультуватися зі Вселенським Синодом. Ця процедура достатньо формальна.
Другий пункт визначає наші подальші дії. Він надає право Вселенському патріарху знімати будь-які анафеми, судові внутрішньоцерковні рішення щодо будь-якої з церков, які є дочірніми по відношенню до Константинопольської церкви.
Московська церква, захопивши українську, ставши головною над нею, свого часу прокляла і відлучила від церкви патріарха Філарета і всіх тих єпископів, що підтримали його і створили УПЦ КП, визнаючи їх неканонічними. Основне, на чому зараз наголошує РПЦ, що ця церква – не канонічна. І це, до речі, стримує дуже багатьох православних українських віруючих, священиків, навіть єпископів від приєднання до неї.
Можливості ухвалення рішення про надання Томосу тепер зведені до особистого рішення Вселенського патріарха. І переговорні процеси, які вів із ним Порошенко близько двох років, не можуть минутися просто так і закінчитися нічим
Так от, друге рішення Синоду дало право Вселенському патріарху одноосібно після консультацій із Синодом прийняти рішення про зняття таких проклять і відновлення статусу єпископів. Тобто всі ті, хто був проклятий і відлучений від церкви Московським патріархатом, будуть повернуті. І Філарет, як і єпископи, які були разом із ним позбавлені канонічності, будуть повернуті в канонічний статус. Автоматично канонічними стають всі ті, кого Філарет висвячував на єпископів.
Це означає, що з того моменту, коли цей акт буде здійснений Вселенським патріархом (а це, я думаю, станеться упродовж кількох тижнів), УПЦ КП стає повністю канонічною, згідно з православними канонами, і вона може стати основним осердям створення нової православної церкви.
Третій пункт – це те, що маємо зробити ми самі. Маю на увазі церква (кажу умовно, тому що я є греко-католиком, і мене це взагалі не стосується. Я просто знаюся на канонічному праві, бо маю трошки богословської освіти). В Україні тепер має бути створена церква. Не перейменована, не якимось чином трансформована, а саме створена. Але всі розуміють, що оскільки є церква-ініціатор – це Київський патріархат Філарета, і вона найбільша з тих, хто прагне створення помісної церкви, саме вона і буде основним осердям нової церкви. Всі розуміють, що сам Філарет і буде предстоятелем нової української помісної православної церкви, вже повністю незалежної, яка просто є церквою-дочкою Константинопольської – тут виникає дуже умовна залежність. І вона складе основу. Але все одно нова церква не буде просто механічним продовженням УПЦ КП. Це буде церква, яка об’єднається в єдину з УАПЦ, яка вже оголосила про готовність до об’єднання, та значною частиною єпископів та приходів УПЦ МП. Після цього в Україні буде не просто Київський патріархат, а православна помісна церква.
Як її назвуть – це питання самих церковників. Чи то це буде просто українська церква, чи то українська православна церква, чи то українська помісна церква.
А церква Московського патріархату буде визнана як церква, яка є представником іноземних ієрархів в Україні. Наприклад, існує в Україні болгарська православна церква. Небагато приходів, але вони є, і вони спокійно собі діють в Одеській області, до них ніхто не висуває претензій, вони підкоряються своєму патріарху, який сидить у Софії. Так само і Московська православна церква першою муситиме перереєструвати свої приходи і єпархії. І це вже буде не УПЦ – вона не зможе продовжувати використовувати цю назву. Це будуть єпархії і приходи Руської православної церкви в Україні.
Окремий момент – як на всі ці процеси реагуватиме Москва. Очевидно, що Москва буде розказувати про черговий розкол в українському суспільстві, про те, що тут протистоять один одному віряни різних патріархатів. Москва підніме всю свою агентуру. Будуть і спроби організувати певні заколоти, які носитимуть далеко не тільки релігійний характер. Провокатори спробують влаштувати якісь побоїща в окремих приходах.
А церква Московського патріархату буде визнана як церква, яка є представником іноземних ієрархів в Україні
До того ж, перехід приходів відбуватиметься не одномоментно, а впродовж кількох років. Спочатку перейдуть окремі єпархії. Наприклад, митрополит УПЦ Московського патріархату Драбинко, на якого нападав Новинський, думаю, перейде одразу. Тож цей перехід приходів буде поступовим і не буде масовим. І Москва, я думаю, спробує в цих місцях влаштувати сутички і понавезе туди якихось «донських козачків» та всяку іншу заразу. Справа української поліції і спецслужб – просто не пропустити цей момент і жорстко відстежити зовнішній вплив: емісарів або групи, які будуть приїжджати з Росії, треба буде просто заарештувати; тих, хто встигне «набуянити» – посадити; інших просто видворити з території України. А свої швидко знайдуть порозуміння, хіба що хтось один одному зовсім трохи потовче боки.
Проте уникнути внутрішніх протистоянь на цьому ґрунті також не вдасться. Але вони будуть нетривалі. Головне – перехопити провокаторів із Росії. Також можна не сумніватися, що Києвом будуть намагатися провести «хресні ходи».
Головне – не братися одразу до справи занадто круто, бо може бути сильний спалах, який Росія зможе використати для потужних військових провокацій та навіть інтервенції.
Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України
