Парубій, Порошенко і Гройсман тримають текст закону про зміни до Конституції щодо курсу України на набуття членства в ЄС та НАТО / фото УНІАН

Президент України Петро Порошенко прямо в залі Верховної ради підписав зміни до Конституції. Вони закріплюють мету нашої країни — членство в НАТО і ЄС.

Про це пише Дмитро Кулеба, постійний представник України при Раді Європи, в журналі Новое время.

У той же день у тому ж залі президент Європейської ради Дональд Туск сказав фразу, яку тепер будуть цитувати на кожному розі: "Немає Європи без України".

Відео дня

Можна іронізувати щодо гучних слів і нових формулювань Конституції. Але краще не варто. Все це удари по стіні руського міра, яка століттями відділяла Україну від Європи. І ця стіна повинна бути нарешті зруйнована.

Читайте такожСьогодні набули чинності зміни до Конституції щодо курсу України в ЄС і НАТО

Туск знає, про що говорить. Він добре пам'ятає, як його рідна Польща поверталася в Європу після падіння іншої стіни — берлінської. У вересні 1989 року тодішній голова Євро комісії Жак Делор виступав перед Парламентською асамблеєю Ради Європи.

Західна Європа повинна була ухвалити рішення, що робити з новими демократіями — Угорщиною, Польщею та Чехословаччиною. Все, що міг запропонувати їм Делор, — розширений діалог. Він назвав ці країни "сиротами Європи" і дав чіткий сигнал: до Європейського співтовариства (попередник Євросоюзу) їм ще треба було дорости, причому невідомо коли. На початку 1992 року, коли СРСР вже впав, карта Європи змінилася до невпізнання, а Україна радісно збирала визнання своєї незалежності, політика старої Європи щодо новеньких викликала в останніх фрустрацію.

Легендарний поляк Лех Валенса не стримував себе в оцінках, виступаючи з трибуни тієї ж Парламентської асамблеї: "У нас, громадян біднішої частини Європи, створюється враження, що більш багата і процвітаюча частина Європи закривається від нас, перетворюється в модний клуб для тих, хто краще забезпечений і живе в стабільних умовах".

Знайомі сирітські відчуття, чи не правда? У 1991 році ми отримали незалежність, не маючи однозначної картинки свого європейського майбутнього. Ми гралися в багатовекторність і збирали колекцію стратегічних партнерів, інтегрувалися в ЄС і мало не вскочили в Єдиний економічний простір з Росією, оголошували безальтернативність курсу в НАТО і приймали закон про позаблоковість. Ми робили все що завгодно, але не могли визначитися.

Зміни в Конституцію на вищому рівні підвели офіційну риску під епохою метання України на карті світу в спробах визначитися.

В ЄС і НАТО все працює точно так само, як в мозку. 45 років заслання у соцтабір відучили західних європейців від думки про те, що Польща, Угорщина, Чехословаччина є частиною спільного європейського дому. Звідси і той самий статус "сиріт Європи". Проте, всупереч початковому скептицизму, всі ці держави, а також країни Балтії і Хорватія зі Словенією стали членами обох організацій. Тому що відразу безповоротно визначилися зі своєю ідентичністю і зробили домашню роботу. Сьогодні ЄС обіцяє членство держав Західних Балкан. Там процвітає корупція, державні інститути слабкі і переплетені з організованою злочинністю, а привид конфліктів бродить по регіону. Але вони свої. Тому їм обіцяють. ЄС не дав нам обіцянки членства.

Стара Європа забула, що ми свої, а ми занадто довго самі не могли визначитися. Понад 300 років нас розчиняли в котлі руського міра. Спроби вирватися з нього у XVII, XVIII і XX століттях провалювалися одна за одною. Логічно, що навіть після розпаду СРСР у свідомості країн на захід від нашого кордону ми були частиною російського світу.

Розрив з Росією, імплементація Угоди про асоціацію з ЄС, впровадження стандартів Альянсу, реформи — це запобіжники від чергового метання і можливість знову стати своїми не на схід, а на захід від нашого кордону. А останні зміни в Конституції — це ще й інструмент просування ЄС та НАТО як своїх серед українців.

Між статусами "сироти" і "свій" лежить цілком конкретний шлях. Цитата Туска стане мемом, що підтверджує цей факт щодо України. Наш рух по цьому шляху вже не зупинити, але ми ще можемо загальмувати. Цього цілком можна уникнути. Якщо не робити дурниць в рік виборів, і після них.

Повний текст думки читайте у свіжому випуску журналу "Новое время" від 21.02.2019.