В Україні не існує загрози двох центрів виконавчої влади.
Таку думку в інтерв’ю кореспонденту УНІАН висловив професор, доктор політичних наук Сергій ТЕЛЕШУН.
Він зазначив, що появу одразу двох варіантів проекту закону про Кабінет Міністрів варто розглядати „як вияв політичної конкуренції, і це загалом позитивне явище”.
„Важливо лише, щоб у цих змаганнях держава, органи державної влади були спроможні здійснювати свої конституційні повноваження і не допустили у політичному просторі України нелегітимних, силових дій. Все що завгодно можна: сперечатися, лаятися, відповідати промульгацією на контрасигнацію, але все повинно залишатися у системі легітимних дій”, – сказав експерт.
Натомість С.ТЕЛЕШУН висловив занепокоєння збереженням за державою владних функцій. „Є ознаки того, що держава втрачає функції арбітра за суспільним договором між громадянами і владою, передавши частину цих функцій основним фінансово-промисловим групам, їхнім політичним надбудовам. Бо основні функції – це питання податкової, регуляторної політики, прозорість кадрової політики. І коли для громадян така політика є незрозумілою, чужою, то це переростає у проблему держави”, – пояснив експерт.
За його словами, „небезпечною для України є проблема наявності стійких ознак формальної, нестабільної демократії, адже можемо говорити не про змістовне, а про формальне наповнення демократичних інститутів у нашій країні”.
С.ТЕЛЕШУН зазначив, що “в Україні відсутнє традиційне правило, у нас немає традицій виконання політичних угод, а це тягне за собою спокусу укладання тисяч нових і нових документів, які не мають юридичної сили”. “Це провокує, насамперед, спроби перегляду законодавчого масиву, виходячи з принципу політичної доцільності. Звідси у громади немає довіри до законодавчого поля”, - вважає С.ТЕЛЕШУН.
Він висловився за посилення політичних функцій глави держави. „Наша змішана форма політичного устрою вимагає посилення політичних функцій Президента як своєрідного інтелектуального провайдера суспільної думки, прем’єр-міністр повинен стати суспільним менеджером, а голова Верховної Ради – спікером, організатором діяльності парламенту. На жаль, сьогодні спостерігаємо боротьбу за звання „не першого, але й не другого”, - зауважив С.ТЕЛЕШУН.
