Головним наслідком зриву переговорів про створення “широкої” коаліції у Верховній Раді за участю Блоку Юлії Тимошенко і Партії регіонів є посилення недовіри між політиками та політичними силами.

Таку думку сьогодні на прес-конференції в УНІАН висловив директор Інституту глобальних стратегій Вадим КАРАСЬОВ.

“Зрозуміло, що після цього вірити один одному буде набагато важче”, - сказав він, коментуючи поглиблення недовіри між політиками загалом.

Відео дня

Окремо В.КАРАСЬОВ акцентував увагу на кризі довіри в коаліції, яку охарактеризував як “певну моральну кризу”. В першу чергу, за словами політолога, це криза довіри між БЮТ і Блоком Литвина, тому що “після всіх намагань до шлюбу з Партією регіонів у Володимира ЛИТВИНА сьогодні менше довіри до своїх партнерів по коаліції”.

По-друге, це криза довіри між Юлією ТИМОШЕНКО і керівництвом фракції НУ-НС, для якої, за словами експерта, “це перший урок, як можуть їх позбавитися, десь викинути за борт як непотрібний баласт, якщо це потрібно для прем’єр-міністра”.

Але найголовнішим, наголосив В.КАРАСЬОВ, “є криза довіри і криза лояльності у самій фракції Блоку Юлії Тимошенко”. Він зауважив, що це засвідчила дискусія, яка точилася з приводу доцільності чи недоцільності союзу з Партією регіонів.

При цьому він підкреслив, що є криза довіри між лідером фракції БЮТ і окремими групами впливу, як тими, які хотіли союзу з Партією регіонів, так і тими, які його не хотіли. “А це означає, що відбувся процес розмагнічування ТИМОШЕНКО як політичного лідера, як прем’єр-міністра, як лідера своєї фракції”, - вважає експерт.

За його словами, Ю.ТИМОШЕНКО – це лідер магнітного типу, який притягує до себе політиків і бізнесменів, “але сьогодні вже є певне розмагнічення і певна недовіра до свого лідера з боку її соратників”.

Більше того, В.КАРАСЬОВ вважає, що вже з’явилися ознаки відчуження в національно-демократичній частині БЮТ, яке сьогодні ще не відчувається, проте він не виключає, що вже восени в коаліції “можуть бути сюрпризи”.

За його словами, це можуть бути сюрпризи від голосування за кандидатури міністрів, внесені Президентом, до змін політичних розкладів у коаліційній більшості після офіційного старту президентської виборчої кампанії.