Технологію зомбування підказали рибиНавесні 2007 року в деяких мережах супермаркетів США почнеться експеримент по впровадженню спеціальних систем спостереження за покупками і «зомбування» покупців. Кожен візок оснастять пристроєм, що запам`ятовує код вибраного покупцем продукту. Інформація потрапить в загальну базу даних для обробки, результат якої з`явиться на маленьких моніторах на кожній полиці. Це має допомогти покупцю "зробити вибір".

Наприклад, людина стоїть в роздумах біля стенду з шампунями, пише Газета.ру. Один погляд на монітор з написом «Кожен шостий покупець віддає перевагу марці ХХХ» – і рішення ухвалене. Але це не кінець: монітор починає видавати більше інформації: про те, що ж ще купували клієнти, які обрали саме цей шампунь. Так у візку опиняється ще пара випадкових товарів, ймовірно, зовсім не потрібних покупцю.

Керівник Флорідського інституту технологій Рональдо Менецес говорить: «Вже сьогодні кожна друга покупка здійснюється випадково. Ми можемо підсилити ці «купівельні імпульси». Аргументом для здійснення більшої кількості випадкових покупок стане думка більшості. «Рішення про придбання товару більше залежить від думки інших покупців, ніж, наприклад, від акцій і спеціальних пропозицій», – говорить Менецес.

Відео дня

Нова технологія «зомбування» - підсумок тривалих спостережень за поведінкою косяків голодних риб фахівців з Орландо (Флоріда, США). У пошуках їжі риби збиваються у великі групи і «прочісують» океан. Жодна не відбивається від зграї. Раптом інші в її відсутність знайдуть щось їстівне? Ніхто не випадає з поля зору. Як тільки хтось із зграї знайшов їжу або щось схоже на їжу, до нього кидаються інші. Це наочний приклад дії стадного почуття у риб.

Як би не хотілося визнавати це, але люди в магазинах поводяться так само, говорять дослідники Флорідського інституту технологій.

У своєму, іноді не усвідомлюваному, бажанні походити на оточуючих або не відстати від них, люди уподібнюються братам своїм меншим. Риби, комахи, птахи, тваринні, люди – всі схильні до стадного інстинкту. То чом би власникам магазинів не використовувати цей інстинкт собі на благо?