Відкриття вчених щодо властивостей цього грибка може здійснити революцію в космічній галузі, а саме у питанні щодо захисту екіпажів космічних кораблів та - у майбутньому - позаземних колоній від космічних променів.
Як зазначило видання "Іnteresting engineering", вчені з’ясували, що своєрідний темно-чорний грибок, що проростає на місці Чорнобильської катастрофи, виживає, харчуючись смертельною радіацією.
У 1997 році українська мікологиня Неллі Жданова виявила чорну цвіль, що колонізувала високорадіоактивні руїни Чорнобильської атомної електростанції. Грибок зростав на стінах, стелях і навіть всередині будівлі реактора, попри надзвичайно високий рівень радіоактивного випромінювання.
Розслідування показало, що гриби особливим чином взаємодіють з випромінюванням.
"Це визначне відкриття, яке показало, що життя може процвітати та рости за наявності радіації. Воно поставило під сумнів усталені уявлення про стійкість життя. А також відкрило потенціал для використання цієї цвілі в таких сферах, як очищення радіоактивних об'єктів та захист астронавтів від космічного випромінювання в космосі", – зазначається у статті.
Також там йдеться про те, що функцію захисту і поглинання випромінювання взяв на себе меланін – той самий пігмент, що надає забарвлення шкірі людини і захищає від ультрафіолетового випромінювання.
Дослідження 2007 року виявило ключове відкриття: меланізовані гриби росли на 10 відсотків швидше під впливом радіоактивного цезію, що свідчить про те, що вони активно використовували випромінювання для метаболічної енергії. Цей процес називався радіосинтезом.
Однак, подальші дослідження показали, що не всі меланізовані гриби демонструють таку поведінку.
Міжнародна наукова спільнота відправила зразки Cladosporium sphaerospermum – того самого штаму, що був знайдений у Чорнобилі – на Міжнародну космічну станцію (МКС).
Те, що сталося далі, закріпило космічний потенціал цвілі. В умовах інтенсивного космічного випромінювання гриби процвітали, демонструючи швидкість росту в 1,21 рази вищу, ніж контрольні зразки на землі.
Експеримент на МКС також продемонстрував потенціал цвілі, як захисного бар'єру. У міру розвитку гриби екранували значну кількість радіації, порівняно з контрольними зонами.
Додатковий захист від радіації
З цих експериментів експерти припускають, що передбачувані радіозахисні переваги цвілі можуть бути зумовлені не виключно меланіном, а, можливо, іншими біологічними компонентами, такими як вода.
В статті зазначають, що галактичне космічне випромінювання, високошвидкісні заряджені протони від зірок, що вибухають, є "найбільшою небезпекою" для астронавтів, які вирушають за межі захисної атмосфери Землі. А стандартні захисні рішення, такі як важкі метали, є дорогими та важкими для запуску в космос. Натомість, чорнобильська форма грибку пропонує просту біологічну альтернативу.
Астробіолог NASA Лінн Дж. Ротшильд передбачає "мікоархітектуру" - середовища існування, вирощені з грибів на Місяці чи Марсі. Ці живі стіни будуть не просто структурними: вони будуть самовідновлювальними радіаційними екранами, вирощеними in situ, що значно скоротить витрати на запуск. Колонізувавши токсичне місце, таке як Чорнобиль, ці гриби можуть зрештою захистити астронавтів у найближчому майбутньому.
Що відбувається на ЧАЕС
Як повідомляв УНІАН, вчені зафіксували під саркофагом ЧАЕС збільшення активності нейтронів через переміщення вологи всередині зруйнованого реактора.
Про цьому вчені наголошують, що не йдеться про відновлення ланцюгової реакції.
Датчики зафіксували стрибок нейтронної активності у 2019 році, а потім її поступове зниження до нового стабільного рівня всередині 4 енергоблока ЧАЕС. Коли конструкція саркофага, який було споруджено в 1986 році, висохла після встановлення укриття, вода зникла з тріщин і порожнин реактора, через що змінився спосіб уповільнення та відбиття нейтронів. Такі зміни також відбулися внаслідок руху води через пористі уламки у конструкції.
